За старих часів жили три брати: старшого кликали Таро, середнього Дзирб, а молодшого Сабурб. Якось раз говорять вони один одному:

- Давайте, брати, навчимося якого-небудь мистецтва, утішимо нашого старого батька.

Покинули вони на три роки рідний будинок, і кожний вибрав собі справу по серцю.

Вчилися всі троє, не шкодуючи

У давні-давні часи стояв у одному селі багатий будинок. Багато поколінь змінилося у ньому, але самим коштовним скарбом того будинку завжди залишалася чашка. Дуже гарна це була чашка - із зеленої порцеляни із блакитним відливом. Іноді по вечорах діставав хазяїн свою чашку з особливої шухлядки й любувався нею.

Ось якось раз відправився

Жив колись один, багатій. У коморах у нього були зібрані незліченні скарби. Колом, до самих далеких гір, тяглися його рисові поля. Ні у чому багатій собі не відмовляв.

А тим часом був у нього батрак бідніше будь-якого жебрака: над його вогнищем ніколи серпанків не курівся. Від зорі до зорі працював батрак зі своєї дружиною на полях

Давним-давно як - те раз настоятель храму Мугениями розв'язав відлити великий дзвін. Щоб він вийшов найгучнішим у всій провінції Тетеме, жінкам приходу запропонували допомогти у цій святій справі, пожертвувавши свої старі бронзові дзеркала на матеріал для нового дзвона. Одна молода жінка,

За давніх часів жив у одному місті бідний бондар. Кликали його Ягоро. Цілими днями він тільки й робив, що трудився - діжки так бочки майстрував. Був він один на світі, ні батьків, ні дружини. Ось якось раз ліг Ягоро спати. А ніч-те темна, безмісячна. Лежить він, раптом чує, начебто хтось по веранді ходить. Йому б підглянути, так тьма колом, хоч око виколи. Почекав Ягоро ще трохи,

Жив у селі Качане селянин із дружиною. Була у них дочка-добра, весела дівчинка.

Та ось одного разу мати дівчинки важко занедужала й умерла. А через рік батько одружився на злій, некрасивій сусідці.

Мачуха не злюбила свою пасербицю, постійно лаяла її й змушувала робити найважчу роботу.

Якось улітку мачуха наказала дівчинці просапати залите

У далекі часи жили у одному селі дуже багаті люди. Чому вони були такими багатими? Так тому, що дружили селяни того села із самим богом гори. Ось і допомагав він їм гарний урожай виростити, шкідливих комах так темні сили відігнати. Щоосені йшов бог у гори, і звідти, зверху, за селом доглядав. А навесні він обов'язково вниз спускався й у село

У один сільський готель зайшов мандрівний торговець. За плечима у нього був великий тюк з товарами. А господарка готелю була жадібна жінка. Коли вона побачила тюк, їй захотілося його роздобути. Вона відвела торговця у кімнату, а сама побігла до чоловіка порадитися, як виманити у торговця тюк.

- Це дуже легко зробити, - сказав їй чоловік.-

За давніх часів жили у Японії демони з довгими носами. Називали їх тенгу. Були у тенгу чарівні віяла: шльопнеш по носу однієї стороною-починає ніс рости, шльопнеш іншої-ніс знову коротким стає. Якось раз три маленькі тенгу відіграли у лісі з таким чарівним віялом. Шльопали один одного по носу те однієї, те іншою стороною. Побачив борсук чарівне віяло й подумало: "Ось би мені такий! Уже я б часу

Віддавна вважаються кішка з вороною заклятими ворогами. А трапилося це ось чому.

Жила на світі одна ворона. Пристрасть як любила вона всякі речі тягати так у затишному місці приховувати. Сховає, а потім сама ж знайти не може.

Дуже засмучувало це воронові. Ось і пішла