“Які зміни можна внести, аби головний герой твору був щасливий” за романом Стендаля “Червоне і чорне”


Герой роману Жюльєн Сорель – юнак з народу Він живе у Франції 20-х років XIX століття. Розумово обдарований син теслі з провінції, за Наполеона він зробив би військову кар’єру. Зараз же єдину можливість просунутися в суспільстві Жюльєн бачив лише в тому, щоб, закінчивши духовну семінарію, стати священиком. Молода людина низького походження, Жюльєн Сорель мав хитрувати і вивертатися, щоб зайняти становище в суспільстві. У цьому відношенні образ Сореля типовий.

Однак для Жюльєна Сореля – людини початку XIX століття – не менш характерне й інше. Його уявлення про життя про призначення людини носить героїчний характер; він ставить собі в приклад Наполеона, особу якого явно ідеалізує. В останніх розділах роману Жюльєн виявляє справді героїчні пориви, ненависть до соціальних кайданів, непримиренність, які не дозволяють йому просити суддів про співчуття.

Створивши образ Жюльєна Сореля, Стендаль зобразив найбільш суттєві риси характеру молодої людини XIX століття, яку суспільство штовхало на шлях інтриг і честолюбних прагнень. У його душі борються хороші і погані нахили, кар’єризм і революційні ідеї, холодний розрахунок і романтична чутливість. Жюльєн не бажає брехати, лицемірити, догоджати поглядам і смакам дворянства. Але він повинен пройти через ряд випробувань, перш ніж відмовиться від угод з совістю, від усякого честолюбства. Лише


перед смертю Сорель зрозуміє, що гонитва за багатством несумісна з піднесеними людськими поривами, які живуть у його душі.

Внутрішня боротьба героя не обмежується політичною сферою. Ще більш гостро вона проявляється в його уподобаннях, в його коханні. Жюльєн довгий час не розуміє, що з самого початку глибоко полюбив пані де Реналь. Його плани зваблювання пані де Реналь наївні і смішні; сам Жюльєн підчас перекручено тлумачить свої вчинки.

Розвиваючи у своєму романі тему кохання, Стендаль марнославством підкреслюєте відмінність між коханням, пристрастю і любов’ю. Любов пані де Реналь до Жюльєна носила піднесений характер, була самозреченням. Але Жюльєн, одержимий честолюбними прагненнями, довгий час не міг її оцінити. Лише у в’язниці Жюльєн виявився здатний переглянути свої почуття, піднятися до істинної любові. “Що йому майбутня кара, якщо пані де Реналь може кожен день приходити до нього у в’язницю! Любов живе сьогоденням… честолюбство чекає радощів від майбутнього…”Ці патетичні слова А. Моруа спираються на висловлювання Стендаля, ідеалом для якого була піднесена і ніжна любов.

Будь-яка сцена роману дає багатий матеріал для спостережень над життям героя. Образ Жюльєна Сореля розкритий Стендалем в стрімкій динаміці. Таке зображення людини було справжнім новаторством. Для Стендаля важливе зображення внутрішнього світу героя, становлення характеру. Сюжет рухає не інтрига, а внутрішня дія, душа Жюльєна.

Шлях нагору, який проходить в романі Жюльєн Сорель, це шлях втрати ним кращих людських якостей. Але це і шлях осягнення справжньої сутності світу можновладців. До моменту, коли герой вже досяг мети, ставши віконтом де Верней і зятем могутнього маркіза, стає цілком очевидно, що гра не коштувала свічок. Перспектива такого щастя не може задовольнити героя. Причиною тому – жива душа, що збереглася в Жюльєна всупереч усім насильствам, над нею створеним.

Щоб це очевидне було до кінця усвідомлено героєм, знадобилося дуже сильне потрясіння. Пережити це потрясіння і судилося Жюльєну в момент фатального пострілу в Луїзу де Реналь. У повному сум’ятті почуттів, викликаних її листом до маркіза де Ла Моль, компрометуючим Жюльєна, він, майже не пам’ятаючи себе, стріляв у жінку, яку самозабутньо любив.

Під час знаходження в увязненні, Жюльєну відкривається і ілюзорність його честолюбних прагнень до кар’єри, з якими він ще зовсім недавно пов’язував уявлення про щастя. Тому, очікуючи страти, він так рішуче відмовляється від допомоги сильних світу цього, ще здатних визволити його з в’язниці і повернути до колишнього життя. Поєдинок із суспільством завершується моральної перемогою героя, поверненням його до свого природного єства і водночас його загибеллю. І я вважаю, що навіть якби Сорель залишився разом з пані де Реналь, все одно його життя закінчилося не менш трагічно, тому щось змінити у його долі було неможливо.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


“Які зміни можна внести, аби головний герой твору був щасливий” за романом Стендаля “Червоне і чорне”

Categories: Твори на задані теми

Links