Як я розумію зміст вислову Г. С. Сковороди “Світ ловив мене, та не спіймав”

На межі давнього і нового періодів в історії українського письменства височить постать Григорія Сковороди. З покоління в покоління передаються розповіді про цього письменника, просвітителя, філософа. За що б він не брався, робив по-новому, ставився до цього з відповідальністю, принципово.
Будучи викладачем піїтики, Г. Сковорода викладав предмет по-своєму, працював залюбки, написав підручник. Це не подобалось єпископу, а ще більше не сподобалася сміливість, з якою Сковорода йому відповів: “Одна справа – архієрейський посох, а інша –

смичок”. Цими словами філософ указував на невігластво єпископа, який не вправі судити про якість викладання.
З 1769 року Сковорода вів мандрівне життя, щоразу відхиляючи пропозиції щодо різних посад та чинів. А таких пропозицій було багато. Ченці Києво-Печерської Лаври, знаючи його як ученого, пропонували стати “стовпом церкви і прикрасою обителі”. У відповідь почули: “Я стовпотворіння собою умножати не хочу, доволі і вас, стовпів неотесаних, у храмі Божому…” Спокушували його й високими світськими посадами. Бажаючи ізолювати від людей, харківський губернатор запитував Сковороду, з якої
причини той не обере якогось стану. І Григорій Са-вич пояснив, що світ подібний до театру, де кожний обирає свою роль. А він обрав і грає роль низької, простої і самотньої людини. Відмовив Сковорода навіть цариці Катерині II, заявивши: “Мені моя сопілка і вівця дорожчі царського вінця”. Не потрібні були Сковороді слава й почесті, високі посади і багатства. За щастя він вважав життя за совістю, а головне в житті – залишатися самим собою, бути вільним і незалежним. Великий філософ обрав шлях втечі від світу зла й досягнення свободи духу. У спокусливі сіті заради великого багатства і панства, заради “лакомства нещасного” Сковорода так і не дався. Він з повним правом заповідав написати на своїй могилі: “Світ ловив мене, та не спіймав”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Як я розумію зміст вислову Г. С. Сковороди “Світ ловив мене, та не спіймав”