Батьківщина, любов до неї, відчуття патріотизму. Ці поняття наповнюються для мене змістом не у зв’язку з безбережжям наших степів, красою гір, синявим рік і морів, не у зв’язку з ідилічною красою рідної природи. Змістом поняття Батьківщина наповнюється, коли я читаю, чую, думаю про її людей, які створювали довгі сторіччя й що створюють зараз історію Країни. Це політики, державні суспільні діячі, письменники й поети, актори й музиканти, великі вчені й Спортсмени, але головне – це трудівники полів, заводів, шахт
Народ Країни, що пережив
німіло важких періодів у своїй історії, не втратив, мені здається, головного – віру у свої сили. Велика мудрість народу збереглася в його самоіронії, в умінні беззлобно посміятися над собою, сусідом, друзями. Ще – в умінні терпіти, у вічному прагненні мирно вирішувати суперечки, конфлікти, не вплутуватися в безглузді війни, коли є більше важливі справи: ростити хліб і дітей, будувати нову хату й давати дітям, які підросли, утворення, зводити храми й співати хвалу Всевишньому за кожний дарований день життя
Ця мудрість народу дозволила Країні, однієї з деяких країн колишнього Сполучника, уникнути кривавих
боєнь типу грузино-абхазького конфлікту або чеченської війни. А приводів для виникнення “гарячих крапок” і в нас було чимало. Тут головне – народ, його ментальность. Українці за своєю глибинною суттю народ мирний, осілий, такий, що любить свою землю, свою історію, своїх героїв. І в ім’я цієї любові готовий терпляче вирішувати всі питання мирним шляхом. Якщо, звичайно, не почнеться відкрита агресія. Я пишаюся, що належу до великого українського народу, пишаюся своєю Батьківщиною, головне багатство якої – неї люди
