Як у поемі А. А. Блоку “Дванадцять” виявляється зломленість старого миру?

Сучасники поета Олександра Олександровича Блоку й більше пізні дослідники його Творчості, знову й знову звертаючись до поеми Дванадцять, задавалися незмінним риторичним питанням: Як могла людина, вихований у дусі дворянських традицій XIX сторіччя, присвятити поему тим, хто насильницьким, варварським способом ці традиції викорінює Подібне здивування цілком з’ясовно, тому що під час революції й після її творча інтелігенція повсюдно сприймалася як художній провідник ідей буржуїв і кулаків

Та й сама революція за задумом її теоретиків і практиків у своїй програмі мінімум повинна була привести до встановлення диктатури пролетаріату, що мало на увазі цілком однозначне відношення до всіх інших верстов населення. Так чому ж поет-символіст Олександр Блок оспівав у своїй поемі цю революциюна самій справі відповідь на це питання Блок заклало в самій поемі Дванадцять. Музику революції, що чує поет, він намагається передати читачеві за допомогою віршів. Блок говорив: Всім тілом, всім серцем, всією свідомістю слухайте Революцію. Революція, на думку Блоку, прекрасна! Незважаючи на охватившие країну жах і хаос, все це суть очищення, через яке просто необхідно пройти Росії. І якщо дивитися на поему крізь призму подібного сприйняття подій, те вже не здасться дивним, що Блок настільки воодушевленно описав у Дванадцятьох зломленість старого миру. Символ

торжества миру нового дається читачеві відразу, без якої-небудь попередньої підготовки:

Від будинку до будинку

Простягнуть канат

На канаті плакат:

Вся влада Установчим зборам!.

Це торжество є факт, що свершились. Він уже не ставиться під сумнів іронічною інтонацією або яким-небудь безглуздим епітетом. І вже йому, цьому факту, що твердо коштує на ногах пролетарської волі не тієї, котра закінчується там, де починається воля іншого, а вседозволительной і анархичной, протипоставлені биткі в передсмертних конвульсіях силуети старого миру:

Бабуся, як курка, Як переметнулася через замет. Ох, Матінка-Заступниця! Ох, більшовики заженуть у труну!.. А це хто Довгі волосся И говорить напівголосно: Зрадники! Загинула Росія! Мабуть, письменник Витія… Геть бариня в каракулі До іншої підкрутилася: Уж ми плакали, плакали… Поскользнулась И бац розтяглася!..

Людські образи, що символізують ламкий на очах старий мир, безглузді й комічні. Вони, подібно лялькам з Театру абсурду, яких безцеремонно смикають за нитки, змушуючи робити різні телодвижения й вимовляти дурості перекрученими голосами, наповнюють собою порожнечу мильної бульки, а їх відбиті на райдужній опуклій поверхні лики викликають лише гірку усмішку:

А геть і довгополий Сторонкою за замет… Що нині невеселий, Товариш піп Пам’ятаєш, як бувало Черевом ішов уперед И хрестом сіяло Черево на народ.

Олександр Блок, як щирий геній символізму, одним невигадливим словосполученням продемонстрував разверзшуюся між конфронтуючими один одному мирами бездонну прірву. Саме товариш піп є символ антагоністичності старої й нового, їхньої повної несумісності й найжорстокішої потворності у випадкових сполученнях, що не викликає при цьому ні краплі жалості

Сукупність соціально-моральних цінностей у душах і розумах червоногвардійців, вустами яких Блок озвучує настрою нового миру, відповідає поданням про співвідношення мети й засобів для її досягнення. Якщо вже валити старий мир, то жорстоко, кощунственно й дощенту:

Революційний тримаєте крок!

Невгамовний не дрімає ворог!

Товариш, гвинтівку тримай, не бійся!

Пальнем-ка кулею у Святу Русь

У кондову,

В избяную,

У толстозадую!..

Убивство толстомордой Катьки, у якої керенки є в панчосі і яка невесть чим зайнята в шинку з Ванюшею, сприймається аж ніяк не як злочин, а навпроти, як діяння, спрямоване на зміцнення нового миру. Деяке моральне коливання Петруши, усомнившегося в праведності вчиненого, незабаром, завдяки вмовлянням інших одинадцяти, переходить у фазу абсолютної впевненості у вірності того шляху, що вони собі обрали. Назад дороги немає:

Эх, эх! Побавитися не гріх! Замикайте поверхи, Нині будуть грабежі! Відмикайте льоху Гуляє нині голота!..

Фінал же поеми ставить остаточну й жирну крапку в конфлікті старого й нового. Поява Ісуса Христа під кривавим прапором революції, що очолює стрункий марш дванадцяти апостолів-революціонерів, стало останнім цвяхом у кришці труни старого миру, остаточну й беззастережну зломленість якого символічно зобразив у своїй поемі Олександр Блок

Звичайно ж, об’єктивну оцінку будь-яким соціально-політичним подіям може поставити тільки Історія. Занадто багато води повинне витекти, перш ніж стане остаточно ясно, яка із двох протиборчих сторін була найбільш близька до істини, яке із двох зол було для країни найменшим. От уже майже сторіччя минуло з тих пор, як свершилась революція, однак єдиної думки із цього приводу ніколи не було й немає донині. Тим більше не можна знайти відповідь на питання: Хто правий у поемі Дванадцять. Блок не ставив перед собою завдання затаврувати ганьбою буржуїв і спорудити літературний пам’ятник пролетарям всіх країн, що соединились у єдиному й жагучому пориві. Він позначив труднейшую для нього і його сучасників, та й для всіх, хто жив до нього й буде жити після, проблему вибору: або згнити разом з останками, що розкладаються, старого буржуазного суспільства, або іскрою згоріти в безжалісній пожежі революції


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Як у поемі А. А. Блоку “Дванадцять” виявляється зломленість старого миру?

Categories: Нові твори

Links