Як сполучаються в характері Іллі Ілліча Обломова “моральне, рабство” і “голубина ніжність”? (По романі И. А. Гончарова “Обломів”)

1. Обломів – один із самих поетичних образів. 2. Особливості ідейного зображення характеру героя. 3. Образ Обломова як відображення російського національного характеру. 4. Відношення до героя.

Роман “Обломів” И. А. Гончарова, що входить у трилогію так званих три “ПРО” – “Звичайна історія”, “Обломів” і “Обрив”, на мій погляд, самий яскравий добуток письменника. Більше того, образ Іллі Ілліча Обломова – один із самих поетичних, зворушливих і трагичних у російській літературі, незважаючи на гумористичність у

його зображенні. Ця поетичність образа головного героя дуже яскраво передана в екранізації роману “Обломів” відомого режисера Н. З. Михалкова.

Йому дуже точно вдалося передати обстановку Обломовки і її мешканців. Адже коли з’явився роман, критики демократичного напрямку підкреслювали пристосовницький характер способу життя Обломова. Безсумнівно, ця думка закладена автором, але зміст роману “Обломів” і образа головного героя набагато глибше. И. А. Гончарів не тільки прагнув у чистому виді показати одну з негативних рис натури російської людини Він хотів показати й те позитивний початок,

що у ньому все-таки ще є і яке втрачається безповоротно.

А саме: ліричність і величавість красу російської природи, що благотворно впливає на людину, дає йому щиросердечну красу, статечність, доброту, світлий погляд на мир. У романі дуже докладно повествуется про те, як ріс Илюша будинку в Обломовке, у який ніжної, доброї, але зовсім тепличній і ізольованій обстановці. Можна було б сказати, що це і є “моральне болото”, але при цьому воно надзвичайно опоетизоване, у цих описах – туга за казковим існуванням, по тім спокійному розміряному сільському укладі, де люди надані самими собі, вони не додержуються принципу “і жити квапиться, і почувати поспішає”, тому й зберігають цілісність натури, духовна й щиросердечна рівновага. Зворотний бік цього – замкнутість, апатія, лінь і, як наслідок, деградація особистості. Причому, атмосфера Обломовки діє не тільки на Іллю Ілліча, якого виховують, як барчука, але й на його слугу Захара, що, втім, поводиться часто не як слуга, а як хазяїн і безупинно сперечається Собломовим.

Головне в Обломовке не виховання працьовитості, самостійності. Тут живуть інші цінності – хазяї з обіду дня, що йде, визначають, що готовити на обід і вечерю завтра, удосталь сплять, коли захочеться. У декількох реченнях Гончарів описує цю картину: “Це був якийсь всепоглинаючий, нічим не победимий сон, щира подоба смерті. Все мертво, тільки із всіх кутів несеться різноманітне храпенье на всі тони й лади”.

Таке відношення до життя залишається в Обломова й надалі – ледарство, спокій і мрія. Його життєвий ідеал виражається в простій формулі: “спить безтурботно людина”. Переважний настрій у його думках: “от добре б було, якщо…”. Неможливість з’єднати два протилежні початки – ділову хватку, раціональність мислення – з тонкою щиросердечною організацією.

У цьому Гончарів як художник і мислитель бачить драму героя. У романі звучить туга за незнайденим ідеалом і німе питання, чому морально чисті, щирі люди з доброю відкритою душею й серцем животіють і не можуть знайти своє місце в житті. Обломів добрий, совісний, щиросердий, щирий. Він володіє, на думку письменника, самим коштовним, що є в людини, що “дорожче всякого розуму”, чистим, вірним, що вміє почувати й любити серцем. Як світлий автор говорить про нього: “Душу такоткрито і ясно світилася в очах, посмішці, русі голови, рук його”.

Але при цьому лежання на дивані замінило йому всі прагнення до вдосконалювання, руху вперед. Його об’їдають, розоряють кріпаки, а він все терпить безмовно. У чому сенс життя Обломова? Гончарів так відповідає в романі на це питання: герой “тихо й поступово укладався в проста й широка труна іншого свого існування, зроблена власними руками, як старці пустельні, які, отворотясь від життя, копають собі могилу”. У Н. В. Гоголя в “Мертвих душах” є така фраза – “…

Немає життя російській людині, всі німці заважають, так російські поміщики шкіру б’ють”. Іншу крайність у романі персоніфікує собою приятель Обломова – Штольц. І не випадково, автор робить його по крові частково німцем.

Як сам визнавався Гончарів, саме в Штольце він прагнув з’єднати російську мрійність і цілісність із німецькою працьовитістю, ощадливістю, порядком пунктуальністю. Але, незважаючи на всю його енергію й діловитість, не вийшло зі Штольца позитивного героя. У Штольце розум переважає над серцем. Він людина справи, але ціль його діяльності – прагнення до особистого комфорту й благополуччя.

Для героїв російської літератури це занадто дрібні прагнення. На більше, велике, з його щиросердечним потенціалом був би здатний Ілля Ілліч як істинно російський характер, але він уже не може впоратися із собою. При цьому Обломів все розуміє, страждає, мучається тому, що в ньому “закрите, як у могилі, світлий і добрий початок”. Хтось із великих сказав: “любов і голод правлять миром”.

Так і Ілля Ілліч одержує шанс почати нове життя з Ольгою Іллінською, що захоплюється його щирістю й чистотою, бачить у ньому всі позитивні сторони, які їй імпонують. Але навіть любов – одне з найдужчих почуттів – виводить його з пасивного стану лише на час. Н. А. Добролюбов, називаючи Обломова “корінним народним нашим типом”, відзначав: “Ясно, що Обломів не тупа, апатична натура. Але мерзенна звичка одержувати задоволення не від власних зусиль, а від інших, – розвила в ньому апатичну нерухомість і повалила його в жалюгідний стан морального рабства. Рабство це так переплітається з барством Обломова, так вони взаємно проникають друг у друга й одне іншим обумовлюють, що, здається, немає ні найменшої можливості провести між ними якусь границю…

Він раб свого кріпака Захара, і важко вирішити, хто з них більше підкоряється влади іншого…”. Як письменник-демократ Добролюбов наголошує на осуді “морального рабства” героя. На мій погляд, автор і засуджує героя, і співчуває йому.

Тому у своєму романі Гончарову вдається дивним образом з’єднати гумор, лірику й смуток. Підбиваючи підсумок перерахованим вище міркуванням і відповідаючи на запитання, як сполучаються в характері Іллі Ілліча Обломова “моральне рабство” і “голубина ніжність”, потрібно відзначити, що й те, і інше не заважають один одному уживаться в характері Іллі Ілліча. Навпроти, людина добрий, щиросердечний, з ніжною душею більше схильний до рефлексії, міркуванням, а виходить, менш діловитий. Навпроти, людина, що “робить справу”, часто різань, поверхневий, байдужий і менш думає про моральну сторону своєї натури. Як відзначали багато російських філософів і письменники, саме так у такій відсутності гармонії відбивається російський національний характер, що одержав своє втілення в образі Обломова.

Не випадково слова Н. А. Добролюбова, винесені в епіграф до твору: “ми ще як і раніше Обломови. Обломовщина ніколи не залишала нас”. Вони свідчать про те, що И. А. Гончарову вдалося дуже точно помітити й описати цю рису нашого національного характеру, у тім або іншому ступені властивому кожному росіянинові людині


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

Як сполучаються в характері Іллі Ілліча Обломова “моральне, рабство” і “голубина ніжність”? (По романі И. А. Гончарова “Обломів”)