Я и моя мова


У цей час ми спостерігаємо тенденцію до зміни напрямку освітнього процесу в школі. Висувається на перший план завдання виховання людини

Який внесок можуть внести вчителі рідної мови в становлення особистості учнів, виховання їхніми патріотами? Давайте змінимо погляд на процес навчання, або, інакше кажучи, зробимо предметом вивчення не систему мови – мовлення, а людини, що опановує мовою й мовленням

Для цього вчителеві необхідне знання особливостей сприйняття мови-мовлення й правильна організація процесу навчання

Учителеві важливо знати, що, навчаючи рідної мови, ми не просто вчимо тому, чим дитина неусвідомлено володіє з дитинства, а формуємо його язикову свідомість, або, інакше кажучи, будуємо язикову картину миру

Головним елементом системи мови й одночасно язикової свідомості є слово. Тому, говорячи про слово, ми говоримо й про всю систему мови, про пристрій усього язикової свідомості. За словом коштують не тільки окремі предмети, процеси, властивості, але й подання людей про ці феномени зовнішнього миру, а також емоції, які викликає в людини його взаємодія з миром, іншими людьми, із самим собою

Язикова свідомість можна представити як пам’ять про різноманітні предмети, процеси, властивості, ситуаціях, поданнях, оцінках і емоціях людей

Така внутрішня структура “образа миру”, що є в кожного носія мови, але він



може залишатися неусвідомлюваним протягом всього, життя

Один зі шляхів виховання особистості культурної людини – усвідомлення свого “Я”, навколишнього світу й свого місця в цьому світі. Усвідомлення власного “Я” можливо в процесі розуміння власного тексту, або, інакше кажучи, розуміння значень використовуваних у власному мовленні слів. Це досить складний процес і вимагає спеціального научения, першим щаблем якого є навчання розумінню мовлення співрозмовника

Усякий процес розуміння висловлення містить у собі й мовну, і розумову діяльність. Створення такої ситуації можливо на уроці – комунікації, що сублімує дві моделі комунікації, такі, як “Я – Він”, і “Я – Я”, користуючись термінами Ю. М. Лотмана. Комунікаційна система “Я – Він” забезпечує передачу деякого обсягу інформації. Як зауважує дослідник, повідомлення й інформація, що втримується в ньому, у цьому випадку залишаються незмінними, а в системі “Я – Я”, при спілкуванні із самим собою, повідомлення переформулюється й набуває нового сенсу, приводить до перебудови самого “Я”. Справа в тому, що в комунікаційній системі “Я – Він” адресант передає повідомлення адресатові, а сам залишається незмінним, а в системі “Я – Я” повідомлення передається самому собі, і якщо сутність особистості трактувати як набір соціально значимих кодів, то в цей момент саме й відбувається зміна цього набору

Кожний учитель знаком з першою комунікаційною системою, на уроці це може бути бесіда з учнями по певній темі, а навчанню рефлексії, що вчиться, – другої моделі комунікаційної системи – у нинішній школі не приділяється належної уваги. Розглянемо приклад використання двох комунікаційних систем на уроці формування граматичного поняття “Загалькатегоріальне значення дієслова як частини мови” в VI класі. У шкільному підручнику для V-IX класів В. В. Бабайцевой і Л. Д. Чесноковой про дієслово говориться наступне:

“Поняття оглаголе.

Дієслово називає дії предметів. Майже в кожному реченні є дієслово, тому що повідомлення про дії предмета характеризує предмет

Вітер по морю гуляє

И кораблик підганяє;

Він біжить собі у хвилях

На роздутих вітрилах

А. Пушкін

Відомий росіянин письменник А. М. Толстой писало: “Дієслово є основою мови. Знайти вірне дієслово для фрази – це значить дати рух фразі”.

Слово дієслово в Древній Русі позначало мовлення взагалі. Так, у словнику В. Даля ми читаємо: “Дієслово – це мовлення людини, розумний говір, Мова “.

Дієслово – самостійна частина мови, що позначає дію й відповідає на питання що робити? що зробити? (що робить? що зробить? що робив? що зробив? і т. д.).

Дієслово, як і інші частини мови, характеризується наступними ознаками: 1) загальним граматичним значенням; 2) морфологічними ознаками; 3) синтаксичними ознаками

Загальне граматичне значення дієслова – це дія

Дієслова називають різні дії:

1) дії, пов’язані із трудовою діяльністю: рубати, копати, в’язати, шити й

ДР.;

2) дії, пов’язані з розумовою й мовною діяльністю: думати, спостерігати, уявляти, говорити, вирішувати й ін.;

3) дії, що називають переміщення й положення в просторі: іти, летіти, стояти, лежати, сидіти й ін.;

4) дії, що називають різні стани: сумувати, любити, ненавидіти, боліти, спати й ін.;

5) дії, що називають те, що відбувається в природі: підморозилася, світає, смеркне й др.

Морфологічні ознаки дієслова – зміна по нахиленнях, часах, особах, числам і родам і др.

Синтаксичні ознаки дієслова – у реченні дієслово звичайно є присудком і утворить разом з підлягаючу граматичну основу речення. Наприклад, у реченні Вітер по морю гуляє й кораблик підганяє (А. Пушкіна) дієслова гуляє, підганяє є присудками й погодяться з підметом вітер в ед. ч.

Дієслова в реченні можуть поширюватися іншими частинами мови, частіше іменниками й прислівниками, образуя словосполучення. Наприклад: Темні швидко над морем. Як неслися? (швидко неслися); неслися де? над чим? (неслися над морем)”.

Прочитавши це визначення, ми одержали інформацію про слова, що ставляться до дієслова як частини мовлення

Дуже довго ми, учителі, залишалися в полоні ілюзії, що докладне визначення того або іншого поняття, дане в підручнику, дозволяє сформувати подання про лінгвістичні категорії в учнів. Але практика показує, що наші учні не завжди вміють читати, тим більше самостійно організовувати навчальну діяльність

Прочитавши це визначення, учень може запитати себе, що мені робити із цією інформацією, де неї застосовувати, навіщо вона мені потрібна, як вона придасться в житті?

Якщо ми навчаємо учня системі мови, те далі ми застосовуємо отримані відомості на практиці, якщо ж метою нашого навчання є сама людина і його світосприймання, те зазубривания отриманих фактів недостатньо. Завдання вчителя – організувати процес миследеятельности учнів, націлений на розуміння отриманої інформації

Для цього, читаючи назву параграфа, визначаємо тему, мету майбутньої розмови, уточнюємо подання, які зложилися в нас у процесі навчання в початковій школі. Потім переходимо до читання першої фрази параграфа: “Дієслово називає дії предметів. Майже в кожному реченні є дієслово, тому що повідомлення про дії предмета характеризує предмет”. Інформація, що втримується в першому реченні, нам відома, а в другому втримуються якісь нові відомості, які ще має бути зрозуміти й перевірити



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Я и моя мова

Categories: Нові твори

Links