Художні особливості малої прози В. Винниченка

Винниченко – літератор, політик, філософ. Його творчість – яскраве і неповторне явище української літератури.
Одну з найкращих сторінок його творчої спадщини становлять оповідання – гостросюжетні, яскраві за своєю художньою формою, пластичні, глибоко проникливі в людську психологію, розмаїті характеристиками.
Автор устами своїх героїв говорить про те, що накипіло, що вистраждано. Він володіє талантом суворого спостерігача та оповідача. Сюжети для своїх творів письменник брав із життя українських революційних сил, торкався

вічного і болючого питання про громадський обов’язок і особисте життя. З особливою увагою він зупиняється на долі наймитів, заробітчан: “Обкрадені, обідрані тими, хто має силу обідрати, вони будуть продавати себе, свої сили, своє здоров’я, своє тіло, сором, любов; вони будуть найматься до ситих, розпутних, ледачих людей, які мають землю, гроші, але які не оброблюють сей землі, бо мають другу роботу: їсти, пити і розпутничать”.
Винниченко продовжує тему класового розшарування на селі, зародження революційних настроїв, політичної свідомості і нових суспільних виявів – агітаційного і революційного
рухів.
Особливо глибокими є оповідання “Солдатики”, “Суд”, “Хто ворог?”, “Біля машини”, “На пристані”.
Основний зміст оповідань, новел – це руйнування старого життя, наростання протесту, народження і формування нової сили, заклик до боротьби за волю народу.
Характерними ознаками художнього стилю Винниченка є простота композиції, уміння вкласти важливу ідею та події в невеликі за обсягом твори, щирість і лаконічність, глибокий психологічний аналіз.
Письменникові подобалося шокувати, інтригувати, вражати читача. Його оповідання сповнені колючої іронії, бо автор висміює на панську сваволю й жорстокість.
Художнім багатством своїх творів Винниченко підніс українську літературу, збагатив її новими темами, проблемами і художніми характерами.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Художні особливості малої прози В. Винниченка