Християнські мотиви й образи “Злочин і покарання”


Православ’я, принесене на Русь ще в X столітті, найглибшим образом вплинуло на менталітет російського народу, наклало незгладимий відбиток на росіянку душу. І, крім того, православ’я принесло із собою писемність, а отже й літературу. Християнський вплив так чи інакше можна простежити на творчості будь-якого письменника. Найглибше внутрішнє переконання в християнських істинах і заповідях несе, зокрема, такий титан російської літератури, як Достоєвський. Його роман “Злочин і покарання” тому доказ

Відношення письменника до релігійної свідомості потрясає своєю глибиною. Поняття гріха й чесноти, гордині й смиренності, добра й зла – от те, що цікавить Достоєвського. Гріх і гординю несе Розкольників, ключовий герой роману. Причому гріх убирає в себе не тільки прямі вчинки, але й затаєні помисли (Розкольників зазнає кари ще до злочину). Пропустивши через себе свідомо потужну теорію про “наполеонах” і “тварин тремтячих”, герой убиває-таки старушку-процентщицу, але не стільки її, скільки себе. Пройшовши по шляху саморуйнування, Розкольників проте за допомогою Соні знаходить ключ до порятунку через страждання, очищення й любов. Як відомо, всі ці поняття – самі головному й найважливіші в християнському світогляді. Люди, позбавлені покаяння й любові, не пізнають світла, а побачать темний загробний мир, страшний по своїй суті

Так,


Свидригайлов уже при житті має чітке подання про загробний світ. Він з’являється перед нами у вигляді “чорної лазні з павуками й мишами” – у християнському поданні це картина пекла, для грішників, що не знають ні любові, ні покаяння. Також при згадуванні про Свидригайлове постійно виникає “чорт”. Свидригайлов приречений: навіть добро, що він от-от уже готовий зробити, дарма (сон про 5-літню дівчинку): його добро не приймається, занадто пізно. Страшна сатанинська сила, чорт, переслідує й Раскольникова, наприкінці роману він скаже: “Чорт мене вів на злочин”. Але якщо Свидригайлов кінчає життя самогубством (робить найстрашніший смертний гріх), те Розкольників очищається. Мотив мо литви у романі свойствен і Раскольникову (після сну про коня молиться, але його молитви не почуті, і він іде на злочин). Постійно моляться Соня, дочка квартирної господарки (готовить себе в монастир), діти Катерини Іванівни. Молитва, невід’ємна частина християнина, стає частиною й роману. Також присутні такі образи й символи, як хрест і Євангеліє. Соня дає Раскольникову Євангеліє, що належало Лизавете, і, читаючи його, він відроджується до життя. Хрест Лизавети Розкольників спочатку від Соні не приймає, тому що поки не готовий, але потім бере, і знову ж це пов’язане з духовним очищенням, відродженням від смерті кжизни.

Християнське у романі підсилюється від численних аналогій і асоціацій з біблійними сюжетами. Є присутнім ремінісценція з Біблії про Лазаря, притча, що Соня читає Раскольникову на четвертий день після злочину. При цьому Лазар із цієї притчі воскрес саме на четвертий день. Тобто Розкольників ці чотири дні духовно мертвий і, по суті, лежить у труні (“труна” – комірка героя), а Соня прийшла, щоб урятувати його. Зі Старого Завіту у романі присутній притча про Каїна, з Нового – притча про митаря й фарисея, притча про блудницю (“якщо хто не гріховний, нехай першим кине в неї камінь”), притча про Марфу – жінці, все життя націленої на суєту й проникної саме головне (Марфа Петрівна, дружина Свидригайлова, все життя метушиться, позбавлена основного початку).

Чітко простежуються євангельські мотиви в іменах. Ка-Пернаумов – прізвище людини, у якого Соня знімала кімнату, а Марія-Блудниця жила недалеко від міста Капернаума. Ім’я “Лизавета” значить “почитающая Бога”, юродивая. Ім’я Іллі Петровича вбирає в себе Іллю ( Ілля-Пророк, громовержець) і Петра (твердий як камінь). Помітимо, що саме він найпершим запідозрив Раскольникова”. Катерина – “чиста, світла”. Цифри, що є символичними в християнстві, символи й в “Злочині й покаранні”. Це числа три, сім і одинадцять. Соня виносить Мармеладову 30 копійок, перший раз вона ж приносить “з роботи” 30 карбованців; Марфа викуповує Свидригайлова також за 30, а він, як Іуда, віддає її, заміряючись на її життя. Свидригайлов пропонує Дуне “до тридцяти”, Розкольників 3 рази дзвонить у дзвіночок і стільки ж раз б’є бабу по голові. Відбувається три зустрічі з Порфирієм Петровичем. Число сім: у сьомій годині довідається, що не буде Лизавети, вчиняє злочин “у сьомій годині”. Але ж число 7 є символом сполучника Бога з людиною; вчиняючи злочин, Розкольників хоче розірвати цей сполучник і тому терпить борошна. В епілозі: залишилося 7 років каторги, Свидригайлов прожив з Марфою 7 літ

У романі присутній тема добровільного мучеництва заради покаяння, визнання своїх гріхів. Саме тому Миколка хоче взяти провину Раскольникова на себе. Але Розкольників, ведений Сонею, що несе в собі християнську правду й любов, приходить (хоча через перешкоду сумнівів) до народного каяття, тому що, по думці Соні, тільки народне, відкрите каяття при всіх є сьогоденням. Відтворюється головна думка Достоєвського в цьому романі: людина повинен жити, бути лагідним, уміти прощати й співчувати, а все це можливо тільки зі знаходженням щирої віри. Це чисто християнська крапка відліку, тому роман є трагікомічним, роман-проповідь

У силу таланта й найглибшого внутрішнього переконання Достоєвського християнська думка реалізується повною мірою, робить найсильніший вплив на читача й, як наслідок, доносить до кожного християнську ідею, ідею порятунку й любові.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Християнські мотиви й образи “Злочин і покарання”

Categories: Шкільні твори

Links