Хемингуэй “Прощай зброю!”

Эрнеста Хемингуэя ((1899-1961) можна назвати одним з найбільш популярних і впливових американських письменників 20 в., що здобув популярність у першу чергу своїми романами й оповіданнями. Ім’я видатного американського письменника Эрнеста Хемингуэя стало символом літературного успіху й слави, відточеного майстерності, працьовитості й глибокої, щирої любові кчеловеку.

Основним змістом його Творчості 1920-х років стали пошуки щирих цінностей життя, міркування над долею “загубленого покоління” – покоління фронтовиків Першої світової

війни: він розповів про повернення з війни (книга оповідань “У наш час”, 1925), про сутності неприкаяного життя колишніх фронтовиків і їхніх подруг, про самітність наречених, не дождавшихся улюблених (“Фиеста”, 1926). Герой Хемингуэя занедбаний, як про це говорив сам письменник, в “іншу країну” – поміщений незалежно від своєї волі в умови, коли людин проходить перевірку на міцність на підмостках якогось космічного театру Герої Хемингуэя – мужні люди, які протистоять долі, стоїчно переборюють відчуження, у кожному з них – часточка особистості автора, його непохитної волі до життя. Одним
з таких людей є Фредерик Генрі – герой роману “Прощай, зброя!”. Роман “Прощай, зброя!” Хемингуэй завершив в 1929 році, повернувшись в Америку із Франції й оселившись у Флориді. Добуток мав величезний успіх як у критики, так і в читачів. Багато літературознавців уважають цей роман

“Прощай, зброя!” – це оповідання про декілька місяців життя лейтенанта Фредерика Генрі, що служив у санітарному загоні італійської армії. Це оповідання людини, що пережили трагедію війни, про гіркоту прозріння після першого поранення й втрати товаришів, про спробу вирватися з пекла бойні. Роман “Прощай, зброя!” не є за задумом автора антимілітаристським. Лейтенант Фредерик Генрі не виступає проти війни як такий, – Війна в його поданні є мужнім ремеслом теперішнього чоловіка. Однак, як показує Хемингуэй, це “ремесло” повністю втрачає високий загальнозначущий зміст на тлі боїв, які убийственно нелогічні й де грають людьми як маріонетками

Лінія фронту на цій “новій” війні, де по суті справи немає ні своїх, ні до чужих (австрійці в романі практично не персоніфіковані), умовна. Відкриття цього виміру війни відбувається й під впливом поранення, і в результаті розмов лейтенанта із простими людьми, які, як це часто трапляється в Хемингуэя, виступають знавцями самих надійних істин. Генрі усвідомлює не тільки помилковість своєї участі в цій війні, але й те, що “цивілізованим” способом з її не вийти. Поранення, перебування в госпіталі, знову фронт, відступ з італійською армією – такі етапи військової долі головного героя. Відступ закінчився для Генрі трагічно. Його, як дезертира, без суду й наслідку ведуть на розстріл разом з іншими італійськими офіцерами, що відбилися від своїх частин, італійські ж польові жандарми

Роман “Прощай, зброя!” став знаменною віхою у творчості Э. Хемингуэя. Проходять десятиліття, але інтерес до нього не слабшає. Трагічна Історія Фредерика Генрі, молодого американця-добровольця, що став дезертиром, допомогла письменникові простежити процес формування “загубленого покоління” – покоління, що пережило Першу світову війну ж оказавшегося духовно спустошеним. Ця історія допомогла пояснити, чому люди відрікаються від визнання яких-небудь ідеологічних догм, від військової служби, від того, що прийнято йменувати громадським обов’язком кожної людини. Але герої Хемингуэя ніколи не здаються. Поразка робить їх сильніше, змушує шукати й знаходити сенс свого існування в найважливіших людських відносинах – дружбі й любові. Думаю, нам усім їсти чому повчитися в героїв Хемингуэя!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Хемингуэй “Прощай зброю!”