“Характеристика Родіона Раскольникова”

У всесвітньо відомому романі Федора Михайловича Достоєвського “Злочин і кара” образ Родіона Раскольникова є центральним. Читач сприймає події саме з точки зору цього персонажа – зубожілого і неохайного студента.

Вже на перших сторінках твору Родіон Романович поводиться дивно: він підозрілий і тривожний. Дрібні, здавалося б, абсолютно незначні події він сприймає дуже болісно. Наприклад, на вулиці його лякає увага до його капелюха – і Раскольников одразу вирішує замінити головний убір.

У зловісний задум Родіона Романовича читач проникає поступово. З’ясовується, що Раскольников – “мономан”, тобто людина, одержима єдиною ідеєю. Його думки зводяться до одного: у що б то не стало він повинен випробувати в справі свою теорію розподілу людей на два “розряди” – на “вищих і тварин тремтячих”. Викладає свої погляди Родіон в газетній статті “Про злочин”. У ній герой пояснює, що “вищі”, спонукувані великою метою, мають повне право знехтувати моральні закони і принести в жертву будь-яку кількість “тварин тремтячих”. “Нижчі” представляються героєві матеріалом для відтворення людського роду і не більше того. Саме ці “прості” люди потребують, на думку Родіона Романовича, в релігії. При цьому “вищі” стають “новими законодавцями” для всіх інших, стримуючий компонент біблійних заповідей

для них необов’язковий. Для Раскольникова головний приклад такого “законодавця” – Наполеон Бонапарт. Незважаючи на це, Родіон Романович змушений починати свій шлях “вищого” з вчинків, що помітно відрізняються від діянь знаменитого французького імператора.

Примітні умови життя майбутнього Наполеона. Раскольников живе в убогій кімнатці на горищі. “Це була крихітна клітка, кроків в шість завдовжки, вона мала самий жалюгідний вигляд зі своїми жовтенькими, запорошеними і всюди відсталими від стін шпалерами, і до того низька, що більш високій людині ставало в ній моторошно, і все здавалося, що ось-ось стукнешся головою об стелю”.

Родіон змушений закладати останні речі Олені Іванівні, лихварці. Він довів себе до крайнього ступеня бідності. Проте такий стан справ не дуже обтяжує нашого героя. Йому бачиться в бідності дивна велич: “Важко було більш опуститися і обнечупаритися; але Раскольникову це було навіть приємно в його теперішньому стані духу”.

Злу стару лихварку, яка має над ним владу і від якої він насправді залежить, Раскольников вважає “вошею”. А вошу, відповідно до теорії героя, можна розчавити без всякої жалості. Родіон Романович впевнений, що гроші Олени Іванівни можуть принести користь усьому людству. В даному випадку він готовий виступити від імені всіх людей: отримані гроші допоможуть йому, “новому законодавцю”, подолати бідність і почати нове життя. Крім того, ці кошти могли б послужити майбутній матері і приниженої сестрі Раскольникова. Тому Родіон Романович замість того, щоб піти раді свого товариша Разуміхіна і чесно заробляти перекладами з французької, вирішується на злочин.

Вбивство здається Раскольникову найбільш простим і розумним виходом з важкого фінансового становища. І головне, виправданим цілої теорією. Головну роль у вирішенні перетворитися на злочинця грають не гроші, а божевільна ідея Раскольникова. Насамперед, герой роману Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара” прагне перевірити свою теорію і переконатися в тому, що він – не “тварина тремтяча”. Для цього потрібно провести жахливий експеримент – “переступити” через труп і відкинути загальнолюдські моральні закони.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
“Характеристика Родіона Раскольникова”