Три невістки

21-08-2016, 09:53 | Хантийські казки

У Малій Сосьве жили старий з бабою. Був у них син. Уес, що живуть на Малій Сосьве, – мисливці на червоного й чорного звіра. Маля виросло й початків теж полювати.

Одного разу сіли вони обідати. Баба почала розмову:

- Старий, ми з тобою зостарилися. Син наш виріс і початків полювати, ходити по лісах, їздити по водах. Треба шукати йому дружину.

Старий говорить:. - Тут немає підходящих наречених. Ти адже сама знаєш, що ми живемо на людній дорозі, у нас багато буває проїзних знизу й зверху. Приїде гарний гість, погана невістка не їду приготувати, ні питва запасти не зуміє. Я так думаю: у Шеркалах живе один купець, у нього є дочка. Його дочку й посватаємо.

- Та правда, так добре буде, – говорить баба. Як сказали, так і зробили. З'їздили у Шеркали, посватали купецьку дочку. Приїхали додому й сталі жити поживати.

Купецька дочка готовить їжу, готує питво. чи Довго, чи коротко так жили, одного разу після обіду старий говорить невістці:

- Ну, сношенька, дочка купецька, приготувала б ти мені дерев'яний казан.

Задумалася купецька дочка: що за дерев'яний казан, і як його роблять?

Старий сидів сидів і говорить:

- Невістка, дочка купецька, чуєш чи ні? Приготуй мені дерев'яний казан.

Невістка, дочка купецька, говорить:

- Звідки мені знати, як робиться цей дерев'яний казан? Розсердився старий, підхопився й говорить:

- Не треба мені таку невістку, яка не вміє нічого робити!

Та прогнав свою невісток, дочку купецьку. Знову стали жити втрьох.

Чи Багато, чи мало жили, одного разу сіли обідати. За обідом баба говорить:

- До яких же пор син наш буде так ходити? Ми скоро зовсім зостаримося, треба підшукати йому дружину. Старий міркує:

- Що користі побрати погану? Брали купецьку дочку. купецька дочка не зуміла ужиться. Я думаю, треба посватати дочку міського боярина.

Поїхали знову у Шеркали, посватали боярську дочку. Приїхали додому, стали жити поживати. Боярська дочка їду готовить, питво припасає.

Чи Довго, чи коротко так жили, одного разу після їжі старий і говорить:

- Ну, сношенька, дочка боярська, зроби ка мені дерев'яний казан.

Боярська дочка задумалася: як зробити дерев'яний казан? А старий сидів сидів і говорить:

- Невістка, дочки боярська, я тобі по хантийски говорю, зроби мені дерев'яний казан.

- Так звідки мені знати, як цей дерев'яний казан робиться? Підхопився старий і говорить:

- Не треба мені таку невістку, яка не вміє нічого робити!

Та прогнав свою невісток, дочку боярську. чи Багато, чи мало часу пройшло після цього, одного разу баба говорить старому:

- Ну як, старий, доки наш син буде без дружини ходити? Ми вмремо, – як він один буде жити? Старий говорить:

- Е, баба, як прагнеш, я тепер у околиці не знаю, кого побрати… Посватали купецьку дочку, не змогла ужиться, побрали боярську дочку, теж не витерпіла.

Баба говорить:

- Нема чого нам шукати наречених з багатих місць. Ось, тут у нас, на березі, у спуска до мисливської комори, живе дівчина сиротка.

Старий відповідає:

- Як прагнеш, як тобі подобається.

- Якщо захочуть прожити своє століття по гарному, те й так проживуть, – говорить баба.

Поговорили, поміркували, покликали сина.

- Синок, – говорить мати, – ми знову задумали шукати тобі дружину. Розв'язали тепер побрати місцеву. Підійде тобі сиротка дівчина, яка живе у спуска до комори?

- Вам краще знати, яка сирітка у вас уживется. - Мати сходила, умовила сиротку дівчину, – і миттю справили весілля.

Отпировали й стали жити поживати. Сиротка готовить їжу, запасає питво. чи Довго, чи коротко жили, ось старий після обіду сіл на нари й сказав:

- Ну, сношенька сиротка, зроби мені дерев'яний казан. Невістка підхопилася, дістала з під подушки кисет і трубку з тютюном, прикурила її й піднесла старому.

Старий став покурювати. Викурив трубку й говорить:

- Ну, сношенька моя, сиротка, будь завжди такий мудрої, такий тямущої. Нехай у вас із чоловіком ніколи не виводиться ні їжа, ні питво.

Стали жити, поживати. чи Довго, чи коротко живуть, настала осінь.

Старий говорить:

- Ну, синок, треба наготовлювати нам з тобою мисливське спорядження.

Тиждень, два чи тижні збиралися, готувалися, нарешті поринули й рушили у урман. Стали тягти нарти. чи Довго, чи коротко тягли, нарешті дійшли до мисливської хатинки.

Почали кружляти по лісах і водам; щодня чорного й червоного звіра приносили.

Одного разу вони полювали далеко від хатинки. Старий утомився, іти йому важко.

- Синок, – говорить старий, – зроби короткої довгу дорогу. Так, втомлені, коли ми дійдемо?

Син думав думав – не знає, що робити. Напевно поб'є мене, – думає він і крокує мовчачи, вилучивши голову.

- Синок, – знову говорить старий, – я тобі по хантийски говорю: зроби короткої довгу дорогу!

- Так звідки мені знати, як довгу дорогу робити короткою?

Старий розсердився й давай бити його ціпком.

- Такий сякий, якщо будеш таким неповоротким, пропадеш зовсім.

Сердито бурмочучи, старий пішов. Син, морщачись від болю, пошагал до хатинки. чи Довго, чи коротко полювали після цього, осінь пройшла, відправилися вони додому.

Прийшли додому. Після довгого полювання лежать, відпочивають. Говорить син своїй дружинам сиротке:

- Коли ми полюємо, батько змушує мене зробити довгу дорогу короткої. Я не знаю, як це зробити, він мене б'є за це.

- Ех ти, народився чоловіком і не знаєш такої дрібниці. Це він тебе співати змушує, щоб шлях коротким видався.

Чи Довго, чи коротко жили, прийшла інша осінь. Знову зібралися йти у урман. Підготувалися, зібралися, занурили нарти й потягли. Прийшли до мисливської хатинки, почали полювати: чорного й червоного звіра приносять щодня.

Одного разу дуже далеко зайшли. Увечері стали вертатися додому, старий так утомився, що ледве ноги тягне.

- Ну, синок, – говорить старий, – зроби короткої довгу дорогу!

Син запік: скінчиться коротка пісня, починає довгу, скінчиться довга пісня, починає коротку. Так з піснями, сміючись і жартуючи, син і батько не помітили, як до хатинки прийшли, – ні утоми, ні голоду не почували.

Приготували поїсти. За їжею батько говорить:

- Ось, синок, так і треба жити. Прийдуть похмурі думки, похмурі думи, крок твій почне сбавляться, і ока твої не будуть бачити, між яких дерев тобі треба пройти. Щоб скинути із себе похмурі думки, потрібно пісень розвеселити себе. Почнеш веселу пісню, не помітиш із нею, як час пройде, не помітиш, як справа зробиться.

Гарний мисливець завжди веселить себе пісень.

Зараз ви читаєте казку Три невістки