Бігала мишка по лугу і їла свіжу соковиту травичку, Раптом налетів вітер, пішов дощ, мишка промокла й сховалася у траві. Вийшов з лісу поласувати чистою травичкою величезний лось із гіллястими рогами. Бродив, бродив по лугу, щипав травичку й. ненавмисно разом із травичкою проковтнув і мишку.
Сидячи у лося у животі, мишка говорить:
- Точу точу ножик, лосеві горло переріжу, на волю вийду.
- Не ріж мені горла, – лось говорить, – вийди через мій рота.
- У тебе рота слинявий, – відповідає мишка. Та знову кричати стала: Точу точу ножик, лосеві горло переріжу, на волю вийду!
- Не ріж мені горла, вийди через мій ніс, – попросив лось.
- Ні, ніс твій мокрий… – Та ще голосніше стала мишка кричати: Точу точу ножик, лосеві горло переріжу, на волю вийду.
- Не ріж, – заблагав лось, – через отвори вух моїх вийди! Ні, у твоїх вухах сірка! - Та ще голосніше стала кричати мишка: Точу точу ножик, лосеві горло переріжу, на волювийду!
Так і перерізувала, вийшла на волю, здерла шкіру з лося.
М'ясом лося наповнила сім комор, наповнила сім лабазів.
М'ясо цього лося їв я, і ти, може бути, спробував.