Володимир Маяковський Нашому юнацтву

Володимир Маяковський
Нашому юнацтву
Перекладач: Микола Бажан
Джерело: З книги: Микола Бажан. Твори у чотирьох томах. Том ІІІ. Переклади. К.:Дніпро, 1975
На сотні естрад слухняно йшов,
Під тисячі поглядів сходив.
В країні моїй стільки різних є мов
Та різних убрань
і народів!
Насилу,
піт проливши струмком,
Крізь горло тонеля продерся
І виліз,
і ось, простившись свистком,
Із Курського
рушив
кур’єрський!
Заводи
Женуться від лісу до хат,
Хитливі берези
й ялини,
І чиста,
Неначе слухаєш МХАТ,
Московська говірка лине.
З-за обріїв дальніх,
де ліс чорно ліг,
Хатки виглядають
заховані.
Барвисті бочки їх
з-під солом’яних стріх
По-різному мальовані.
Беріть із собою поезій мішок,
Талантом
налийтесь по вінця,-
У відповідь
зичливий цідять смішок
Уста
юнака-українця.
Простори біжать,
виростаючи знов,
Їх сонце пече –
куховарка.
І поїзд
уже
біжить на Ростов,
Далеко за димний Харків.
Поля –
на мільйони хлібних тонн,
Немов їх
рівняють рубанки,
А в охрі пшениць
посріблений Дон
Блищить
позументом
кубанки.
Захрипши, продовжує поїзд ревти,
І ось
почалось кавказьке,-
То голови цукру підносять хребти,
То в сонце –
пожежні каски.
Лечу
ущелинами
бистро я.
Сивіють шапки

й крижини.
Затисши кинджали, горяни стоять,
Зорять
із сідла
осетини.
Брила
вгорі
снігова,
Сохне
внизу
трава,
І сонце свій йод розлива.
Тбілісців
пізнаєш за сотню метрів:
Гуляють годинами денними
У модних шляпах,
в блискучих гетрах
Парижанами отакенними.
По-своєму
вчиться абетки
всяк,
Аж цифри по-своєму сняться їм.
У кожного третього –
мова своя
І власна у нього нація.
От якось,
заклопотаний безліччю справ,
Забув я готель,
де ночую.
Адресу по-руськи
в хохла
я спитав.
Хохол відповів:
“не чую”.
Коли ж науковій
віддаються темі,
Їм
в російській мові завузько;
З Тбіліською
Казанська академія
Листується по-французьки.
І
я
Париж люблю, бігме,-
(чудові бульвари і площі).
От взяти, наприклад,-
Бодлер,
Малларме
Тощо!
Та нам хіба,
війську, що твердо іде
Крізь бурі і роки
колонами,
Ростити
на зміну собі
бульвардьє
Французистими піжонами?
Хто був без’язикий,
тим квітнуть дає
Свобода радянської влади.
Шукайте свій корінь
і слово своє,
Питайте в філологів ради.
Вглядайтесь в життя своє
на віддалі,
Змагайтеся в кожному заході
За те,
що є добре на нашій землі,
За те, що є добре й на Заході.
Та місця нема
ворожнечі мазку,
Щоб душ молодих не вмастити!
Товаришу молодь!
Дивись – на Москву,
На російську вуха гостріте.
Та будь я
хоч негром старим-престарим,
Труди
поклав би
шалені,
Щоб російську знати
тільки затим,
Що мовив по-російськи
Ленін.
Коли в жовтні
гарматні громи
вогневі
По вулицях
кров’ю лилися,
Я знаю,-
рішалася доля в Москві
І Києві,
і Тбілісі.
Ми бачим
в Москві
не державну петлю,
Що землі, мовляв, заарканить.
Москву
я не тільки, як руський, люблю,-
Люблю,
як мій стяг полум’яний!
Ввібрав я
трьох
мовних джерел
потік.
Я
не з кацапів-роззяв.
Я з діда – козак,
з другого –
січовик,
А в Грузії
жить
починав.
Три різних краплини
в собі я вмістив
І маю я
право поета
Ганьбити
всесоюзних радміщуків,
І ваших,
і русопетів.
1927
.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Володимир Маяковський Нашому юнацтву

Categories: Твори з української літератури

Links