Вірш Б. Пастернаку “Лютий. Дістати чорнила й плакати…”
1. Особливості лірики Б. Пастернаку. 2. Вірш “Лютий. Дістати чорнила й плакати…”. 3. Тема поета й поезії у вірші. Почавши творчий шлях з орієнтації на символістів, Борис Леонідович Пастернак випробував і вплив футуризму, особливо в синтаксисі.
Він був підготовлений професійно як музикант, як художник і філософ. Це не могло не позначитися на його творчості, оригінальному у своїй формі й змісті У контексті всієї російської літератури Пастернак був незвичайним явищем: присвятивши себе поезії, він боготворив її. Поет приписував творчості
Ранні вірші, до яких належить і знамените “Лютий. Дістати чорнила й плакати… ” (1912) зі збірника “Початкова пора”, показують нам головні особливості пастернаковской лірики.
Це особливе сприйняття миру, у якому один предмет легко здобуває властивості іншого, а почуття можуть
Пізніше автор змінює його, запропонувавши нову редакцію в “Вибраному” 1945 року, але потім, одинадцять років через, знову змінює, вертаючись до першої редакції Вірш починається дуже емоційно: Лютий. Дістати чорнила й плакати! Писати про лютий ридма, Поки гуркітлива сльота Весною черною горить. З перших же рядків видно пригноблений, тужливий стан ліричного героя, що, по суті, був прямим уособленням самого поета, що переживає болісне народження віршів Адже він збирається не просто писати вірші, а “плакати ридма”, називає дощ “гуркітливою сльотою”, що тривожить його душу, а весну чорної. Здавалося б, який дощ може бути в лютому?
Але ми повинні пам’ятати про те, що природа для поета не тло для зображення переживань, Пастернак завжди малює не просто картину природи, а стан душі. Стан природи розкриває стан самого героя дуже повно і яскраво. Пастернак завжди точно вказує у віршах навіть пора року, адже природа, автор і герой гармонійно становлять для нього єдине ціле, проникаючи друг вдруга. Якщо у вірші лютий, виходить, лютий насамперед у душі поета.
Слідом за цим ми читаємо про мрію автора про майбутню весну. Саме її наближення будить поета до творчості. Єдине, чого він бажає в такому стані Це щоб злива змогла заглушити його сльози. Дістати пролетку. За шість гривень, Чрез благовіст, чрез клич коліс, Перенестися туди, де злива Ще шумней чорнила й зліз Де, як обвуглені груші, З дерев тисячі граків Зірвуться в калюжі й обрушать Сухий смуток на дно очей.
Під нею таловини чорніють, И вітер лементами поритий… Це вірш максимально насичений образами. Подорож через час до весни говорить нам про те, з яким нетерпінням герой чекає її.
Несподівана асоціація, коли граків на гілках поет порівнює з обвугленими грушами, ще більше допомагає нам зрозуміти його безвихідний, гнітючий настрій. Вірша, породжені в подібному пориві розчарування, не призначеному для творчості, особливо пронизливі. Поет, торкати актуальну для нього тему творчості, поета й поезії, пише про те, що він переживає, про що “плаче” чорнилом. І разюче, що з такого смутку й зневіри виникає натхнення, і пишуться неповторні вірші У фіналі помітно якесь заспокоєння. І чим случайней, тим вірніше Складаються вірші ридма.
Це твердження про важливу випадковість віршів можна зрозуміти як бажання Пастернаку писати по натхненню, твердження обов’язкової волі творчості. Але безвихідність і туга присутні тут почасти тому, що поет досадує на обмеження цієї волі. Рядка натхнення, теперішні вірші, народжуються випадково, в одна мить, і цьому вони зобов’язані своєю красою й точністю
(1 votes, average: 5.00 out of 5)