Вірш А. С. Пушкіна “До моря” (сприйняття тлумачення оцінка)

Вірш “До моря” написане в 1824 р. Це був переломний період для Пушкіна – період переходу від романтизму до реалізму. Воно завершує романтичний період пушкінської творчості

У вірші “До моря” поет прощається не тільки з “вільною стихією”, але й романтичним світовідчуванням. Поетичне зображення моря сполучається тут з філософськими міркуваннями поета про свою особисту долю, про долі “володарів дум” сучасників Пушкіна – Наполеона й Байрона.

Починається вірш елегійно‑величаво, урочисто, раздумчиво:

Прощай,

вільна стихія!

Востаннє переді мною

Ти котиш хвилі блакитні

И блищиш гордою вродою.

Цей початок відразу викликає в пам’яті поетичні й разом з тим зорові асоціації. Представляється самотня, замислена фігура поета на тлі безбережної морської стихії.

Море для Пушкіна – завжди символ абсолютної волі, моці стихійних сил природи, що не залежить від волі людини. Воно викликає в душі поета думки про втечу в невідомі країни, романтичний порив до інших небес, до інших, вільних стихій.

У вірші “До моря” мотив втечі звучить не відразу. Йому передує пейзажна замальовка безкрайнього

моря. Воно вільно й неспинно котить свої “хвилі блакитні”, ніхто не має сил приборкати його “норовливі пориви”. Людина неспроможна перед цією величною, потужною й свавільною стихією:

Смиренне вітрило рибалок

Твоею примхою збережений

Сковзає відважно серед брижів:

Але ти взыграл, нескоримий,

И зграя тоне кораблів.

Споглядання моря, його безкрайніх просторів приводить Пушкіна до роздуму про свою долю, про ті надії й мрії, які володіли поетом у період південного посилання. Це були мрії про “поетичну втечу” в інші краї, інші країни, марні надії “навік залишити… нудний, нерухливий брег”. Але цьому не призначено було трапитися: поет залишився “у берегів” окутий, зачарований “могутньою пристрастю”.

У вірші з’являється нове відношення до Наполеона. Пушкіна говорить про нього як про романтичного героя, як про людину, що залишив помітний слід в історії, у долях людей. Загублена посередині моря скеля – останній притулок Наполеона, його “гробниця слави” – символ катастрофи честолюбних надій цієї суперечливої історичної особистості:

Одна скеля, гробниця слави…

Там поринала в хладный сон

Воспоминанья величні:

Там вгасав Наполеон.

У вірші Пушкін говорить про трагічність долі Наполеона: “Там він почив серед мучень”.

Образ Наполеона по асоціації в пам’яті викликає образ “іншого генія”, іншого “володаря дум” – Байрона. Неабияка особистість Байрона, його вільнолюбна творчість, його героїчна смерть в, що бореться за волю Греції не могли не хвилювати уяви Пушкіна.

Строфи про Байрона – співаку волі людини, співаку моря – перебувають у безпосередньому внутрішньому зв’язку з темою вірша, присвяченого морю, “вільної стихії”. Враження від споглядання моря допомагають Пушкіну розкрити образ заколотного поета, що був як би створений “духом моря”, був, як океан, “могущ, глибокий і похмурий” і також “нічим не приборкаємо”, як неприборкане море й океан.

У вірші звучить мотив самітності поета у світі, з якого пішли геніальні “володарі дум: один „погрузился” „в хладный сон”, „угас”, іншої „умчался”, „как бури шум”:

Мир спорожнів…Тепер куди ж

Мене б ти виніс, океан?

Доля землі всюди та ж:

Де крапля блага, там на стражі

Уж просвещенье иль тиран.

В останніх двох лірично‑схвильованих строфах поет знову, тепер уже назавжди, прощається з морем, востаннє обдивляється його неозорі й безкрайні простори, востаннє любується його “урочистою красою”. Вільний і величний гул моря ще довго буде чутний поетові “у глухомані, у мороці заточенья” михайлівська посилання:

Прощай же, море! Не забуду

Твоєї врочистої вроди

И довго, довго чути буду

Твій гул у вечірні годинники.

У ліси, у пустелі мовчазні

Перенесу, тобою полн,

Твої скелі, твої затоки,

И блиск, і тінь, і говір хвиль.

Довідковий матеріал для школяра:

Пушкін Олександр Сергійович – представник плеяди найбільш видатних і заслужених письменників Росії. На думку більшості росіян Пушкін є найвідомішим і популярним російським письменником і поетом як у Росії, так і в усьому світі.

Роки життя: 1799-1837.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Вірш А. С. Пушкіна “До моря” (сприйняття тлумачення оцінка)