Жили-Минулого чоловік і дружина, обоє незвичайно бідні. Дружина ходила по людях, наймалася на поденну роботу, і існували вони обоє, ну, зовсім впроголодь. Нема чим було їм навіть єдиного сина годувати.

Одного разу дружина сказала:

- Ах, чоловік, ніяк нам не вирватися з бідності

Коли земля породила людей, у світі панували тьма й холод. Арев і Краг тільки-тільки вчилися ходити. Жили вони із племенем у одній з печер тоді ще молодого Арарату.

Дорослі чоловіки полювали й нерідко ставали жертвами хижаків: ті бачили у темряві краще людини. Добути звіра міг лише сабоний,

Жили-Минулого чоловік і дружина. Та було у них двоє дітей: хлопчик і дівчинка. Хлопчик був уже досить дорослий, а дівчинка, - ще зовсім маленька.

З тих пір, як дівчинці здійснилося п'ять місяців, почало відбуватися дивне: коли нікого, крім дівчинки, не було у будинку, сталі зникати продукти. Із глечиків пропадали

За давніх часів жив цар із царицею. Був у них один - єдиний син Вачаган. Батько з матір'ю душі у ньому не сподівалися й ні днем, ні вночі не спускали з нього око. Слуги юрбами ходили за Вачаганом, попереджаючи всі його бажання. У двадцять років царевич був хирлявий

Одного разу розум і серце заспорили. Серце повторювало, що люди живуть для нього, а розум наполягав на зворотному. Вони не стали вдаватися до допомоги судді, а розв'язали діяти самостійно й не втручатися у справи один одного. Свій

Угода вони розв'язали испробовать на одному

Кожної вночі до вод Вану Хтось із берега йде Та без човна, серед туману, Змело до острова пливе.

Він могутніми плечима Розсікає лоно вод, Приваблюваний променями, Що маяк далекий шле.

Вкруг потік, сичачи, звивається, За плавцем біжить слідом, Але безстрашний не боїться Ні небезпек,

У давні-давні часи у могутньому царстві жили-минулого цар і цариця. У них було два сини, яких кликали Богос і Бедрос. У царя був вірний

Друг і радник чорний араб. Він був придворним конюшим.

Трапилося горе - умерла цариці. П'ять років уболівав цар,

Жила-Була одна жінка. Жила вона довго, зостарилася й зовсім з розуму вижила від старості.

Та було у неї три сини. Один син - селянин, іншої - садівник, а третій - ткач.

Трапився у країні жахливий голод. Та ніде було хоча б шматочка хліба дістати.

Одного разу від царського каравану відбився верблюд. Піймали його сини баби, що вижила з розуму, і пригнали

Ленк-тимур прийшов - бузувір, кат; З ним - вогонь і меч, з ним - туга й плач; Не вузлом здавив нас удав-дракон - Наше плем'я ворог полонив у повний. На прибережжя, де дихає імлою Севан, У озерних струменів він розбив свій стан - Там, де, до бога сил воскрилясь душею, Сторожить наш край монастир святої.

У ті пори у скиті - опікун

Якось раз паную приснилося, що у нього над узголів'ям висить лиса. Підхопився він з постелі, повелів викликати у палац усіх мудреців країни. Так, мол, і так, ось я, ось сон мій. Розтлумачте, що сон цей значить. Але жоден мудрець так і не зміг витлумачити сон пануючи. А у цей час назустріч