- Далі
- Проглядів: 64
- 29-09-2016, 09:41
Двоє сиріт Ідуть уперед. Дорога у спеку нелегка.. Жару палить, Та пил порошить. Ні річки, ні джерела...
Сестра Мануш старше була, Кріпилася вона у шляху. Вона б спрагу перенесла, Але братик не міг знести. Ідуть, ідуть і бачать вони Глибокий слід,Давним-давно жив-був один цар. У цього царя було троє синів: один розумний, інший ще розумніше, а третій самий розумний. Одного разу цар сказав синам:
- Пора вас женити. Молодший син відповів за всі:
- Добре, тільки постарайся, батько, щоб усі три дівчата були з одного будинкуЖив так був один горобець. Та була у цього горобця у лапці скалка. Він літав туди й сюди, перелітав з місця на місце, нарешті, виглядів одну бабусю.
А бабуся та збирала дрова для печі, - прагла розвести вогонь і спекти свіжий хліб.
- Бабуся, бабуся! - покликав її горобець. - Вийми скалку з моєї лапки, а потім займайся своїми справами. Я хоч зможу поклеватьЗа старих часів солодкий Лук і гіркий Кавун жили по-сусідству. Тоді лук був таких розмірів, як Кавун зараз. Кавун же такої величини, як Лук у наші дні. Оскільки Лук ріс більшим і солодким, його поливали. Йому не доводилося опікуватися про себе. Безтурботний Лук повнів і тяжчав. Одне погано: нудно було йому.
Одного разу за огорожеюЖили колись чоловік із дружиною. Та не дуже-те були вони по вдачі один іншому.
Чоловік обзивав дружину дурепою, а та його - дурнем, так вони завжди й сварилися.
Якось чоловік купив кілька пудів рису й масла, звалив їх на носія й притяг додому. Дружина вийшлаЖив-Був цар. У царя ніколи не було дітей. Одного разу полював він у горах і побачив, як змія на сонечку відіграє зі змієнятами.
"Ось, - подумав цар, - навіть у змії є діти. А я бездітний. Немає у мене ні сина, ні дочки, навіть змієняти ні".
А як повернувся він додому, говорять йому:
- НародивсяДавним-давно, дуже багато років тому жили-минулого брат і сестра.
Сестра була дуже милою білявою дівчиною, з добрим серцем. Була вона як сонячне проміннячко, а кликали її - Лусик, що по-вірменському так і значить - промінь світла.
Брат ЛусикДавним-давно у нашій країні жив-був один купець. У цього купця була дочка, яку за красу усе прозвали Квіткою. Вона й справді була як квітка: ніжна й прекрасна. Батько дуже пишався своєю дочкою.
Якось раз, збираючись поїхати у далекі країни по своїх купецьких справах, він запитав її:
- Дочка, що б ти прагла,У джунглях Індії жив так було одне досить безтурботне мишеня. Будиночком йому служило дупло у стовбурі могутньої кокосової пальми.
Усе у мишеняти було чудове, усі його дні проходили у радості й веселощі. Якийсь день був краще, якийсь гірше, - але більших неприємностей було дуже мало