Жив колись бідняк. Як не трудився він, як не бився - усі ніяк не міг вибитися з нестатку.
Та ось дійшов він до розпачу й розв'язав: " Піду-но я розшукувати Бога. Розшукаю й довідаюся, чи довго мені томитися. Так відразу й випрошу чого-небудь для себе".
По дорозі зустрів він з вовком.
- Добрий шлях, братик-людей! Куди ти йдеш? - запитав вовк.
- Іду до Бога, - відповів бідняк, - горі своє прагну йому повідати.
- Як доберешся до бога, скажи йому: є, мол, на світі один голодний вовк, цілісінький день нишпорить він по горах і долинам, а їжі, знайти не може. Запитай: чи довго тому вовкові голодувати? Та ще скажи: якщо ти створив його, так і годувати повинен.
- Добре, - мовив бідняк і продовжував шлях.
Чи Багато, чи мало він пройшов - зустрів красуню-дівчину.
- Куди йдеш, братик? - запитала дівчина.
- До Бога йду.
- Як побачиш бога, - заблагала красуня, - скажи йому: є одна дівчина - молода здоровіша, багата, а ні радості, ні щастя не знає. Як їй бути?
- Скажу, - пообіцяв бідняк і пішов своєю дорогою.
Зустрілося йому дерево. Хоч воно й стояло у самої ріки, але зовсім засохло.
Куди ти йдеш, агов, подорожанин? - запитав дерево.
- До Бога йду.
- Тоді перегоди, передай Богу й мої слова. Скажи йому: чи чувана така справа - росту я у самої річки, а цілий рік коштую сухим! Коли ж я зазеленею?
Вислухав бідняк скаргу дерева й продол жал свій шлях. Ішов він, ішов, поки не дійшов до Бога.
Бачить - сидить Бог у образі сивоволосого старця під високою горою, прислонясь до стрімчака.
- Добрий день! - мовив бідняк, ставши перед Богом.
- Ласкаво просимо, - відповів Бог. - Чого тобі треба?
- Хочеться мені, щоб ти до всіх людей ставився однаково - не давав би одному всі, іншому нічого. Ось я - скільки не б'юся, скільки не труджуся, а усе з убогості не виб'юся, багато же вдвічі менше мене працюють, а живуть у достатку й спокої.
- Добре, ступай, скоро розбагатієш. Я пошлю тобі щастя. Живи й насолоджуйся.
- У мене до тебе ще справа, господи, - сказав бідняк і повідав Богу про скарги голодного вовка, гарної дівчини й засохлого дерева.
Бог дав відповіді на всі питання. Бідняк подякував йому й пішов. По дорозі назад підійшов він до засохлого дерева.
- Що сказав про мене Бог? - запитує засохле дерево.
- Сказав, що під тобою зарите золото. Доки його не відкопають і не
Дадуть твоєму корінням простір, тобі не зазеленіти.
- Так куди ж ти йдеш? Викопай золото, воно нам обом піде взапас: ти розбагатієш, а я зазеленею.
- Ні, колись мені, я кваплюся. Бог даровал мені щастя, я повинен скоріше знайти його й насолоджуватися, - відповів бідняк і пішов.
Іде він, а красуня-дівчина дорогу йому перепинила:
- Яку звісточку для мене несеш?
- Бог сказав: Ти повинна знайти собі гарного чоловіка. Тоді туга відступиться від тебе й заживеш Ти у радості й щастя.
- Ну, якщо так, то будь ти моїм дорогим чоловіком.
- Ось ще! Колись мені. Бог обіцяв мені щастя, треба знайти його скоріше й насолоджуватися, - сказав бідняк і покрокував далі.
На дорозі чекав його голодний вовк. Тільки вглядів він бідняка - кинувся до нього:
- Ну, що сказав тобі Бог?
- Братик ти мій, після тебе зустрів я ще красуню-дівчину й засохле дерево. Дівчина прагла знати, тому її життя так безрадісне, а дерево -чому воно навесні й улітку не може зазеленіти. Розповів я Богу, а він і говорить: "Дівчина нехай знайде собі д - А про мене що сказав Бог? - запитав голодний вовк.
- А про тебе він сказав, що ти будеш нишпорити голодним доти, поки не знайдеш дурня. Як зжереш його, так і наситишся.
- Глупее тебе мені нікого не знайти, - промовив вовк і з'їв дурня.