Викривальна і повчальна спрямованість байок Л. Глібова


Леонід Іванович Глібов у своїх байках гостро критикував несправедливий суд, жорстокість панів, неробство, хвалькуватість, підлабузництво, брехливість тощо.
Основною ознакою байки є її алегоричність. Відповідно до цього байка має дві частини – оповідну і повчальну.
Так, наприклад, у байці “Лисиця-жалібниця” в першій її частині розповідається про жорстокий вчинок лицемірної Лисиці, а в другій автор вказує, що такі Лисиці бувають і між людьми і їх треба стерегтись. У першій частині байки розповідається про певну подію, тому цю частину називають оповідною. У другій дається висновок: автор немов підказує нам, яких людей слід розуміти під алегоричними образами (Лисиця – “лукавий чоловік”, лицемір), тут же висловлює повчання, тому ця частина байки називається повчанням, або мораллю.
Нещадно грабували народ поміщики-кріпосники. Але не кращі були за них і чиновники, які служили у різних царських установах. Ці людські п’явки самовіддано захищали інтереси багатіїв, покривали їх злочини, спільно з ними грабуючи простих людей.
Антинародну суть діяльності судових чиновників викриває Л. І. Глібов у своїй байці “Щука”. Щука – хижачка. Живучи у ставку, вона заїдала і обдирала слабкіших за себе. Ця пройдисвітка нікого не боялась, бо потайки посилала Лисиці хабарі. Коли Щуку притягли до суду, вона в усьому поклалася на Лисицю


і не помилилася – Лисиця врятувала її. Судові чиновники, або хабарники, щиро боронять інтереси тих, хто більше заплатить. Л. Глібов виступає проти несправедливого суду, хабарництва і кругової поруки.
Однією з найбільш яскравих байок Глібова, спрямованих проти кріпосницького хижацтва, є байка “Вовк та Ягня”. У цій байці автор розкриває взаємовідносини між кріпаками і кріпосниками. У образі Вовка змальовано жорстокого кріпосника-самодура, безсоромного насильника; в образі ягняти – кріпака-селянина, який майже без протесту підкоряється волі свого пана. У байці автор засуджує зажерливість і свавілля поміщиків-кріпосників, глибоко співчуває важкій долі поневоленого народу. Кріпаки і кріпосники – непримиренні вороги. Цей висновок стверджує в байці сам Вовк:
Хіба не знаю я, не чув,
Що ви усі мене б із’їли,
Якби вловили?
Собаки й вівчарі твої,
Усі ви – вороги мої. Отже, стислою розповіддю, винятково простим і в той же час глибоким змістом, тонким натяками байки викривають вади у стосунках між людьми, у характерах і вчинках окремих людей і в той же час прищеплюють нам непримиренність до свавілля, зла і несправедливості.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Викривальна і повчальна спрямованість байок Л. Глібова

Categories: Твори з літератури

Links