Викласти своє міркування про нерозривну єдність людини і природи

Звернення до традиційних уявлень рідного народу допомагає зрозуміти, що давнім українцям було властиве органічне єднання зі світом природи. Людина усвідомлювала себе як органічну, невідривну частину живої природи. Для підтримання гармонії зі світом природи існували певні закони і правила, які давня людина ніколи не порушувала. Людина намагалась без потреби не зачіпати жодну рослинку, жодного звіра. Навіть збираючи лікарські рослини, людина мала попросити у землі дозволу на це. Щоб земля не залишалася порожньою, на неї замість зірваних рослин

клали шматок хліба. Збереглися свідчення, що воду, землю називали людськими іменами, наприклад, земля Тетяна, вода Уляна. Існувала заборона вбивати певних птахів, наприклад, ластівок, лелек. Гріхом вважали бездумне руйнування пташиних гнізд.

Ідею гармонії людини і природи порушують і українські письменники у своїх творах: Леся Українка в у драмі-феєрії “Лісова пісня”, М. Рильський у поетичних збірках “На білих островах”, циклі “Чотири вірші”, О. Довженко в “Зачарованій Десні” Б. Олійник у поемі “Крило””, а поема І. Драча “Чорнобильська мадонна” є криком відчаю, застереженням

людству від страшної катастрофи.

Отже, бачимо, що в давнину людина не намагалася бути господарем природи: все, що є на землі, вона вважала рівнею собі. На жаль, сьогодні ми втратили таку органічну єдність зі світом живої природй. Прагнучи стати володарем природи, поставити її собі на службу, ми, мабуть, порушили якісь одвічні закони буття. За це природа мстить своїм нерозумним дітям. Сьогодні над землею зависла небезпека екологічної катастрофи. Думаю, ми повинні наблизитись до розуміння природи, яке було властиве нашим предкам, і намагатись жити в гармонії з довкіллям.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

Викласти своє міркування про нерозривну єдність людини і природи