Виклад трилогії Толстого “Дитинство. Отроцтво. Юність”

Як і всі добутки Л. Н. Толстого, трилогія “Дитинство. Отроцтво. Юність” з’явилася, по суті, втіленням великої кількості задумів і починань. У ході роботи над добутком письменник ретельно вигострював кожну фразу, кожну сюжетну комбінацію, намагався підкорити всі художні засоби чіткому проходженню загальній ідеї. У тексті толстовських добутків важливо всі, дріб’язків немає. Кожне слово вжите не випадково, кожний епізод продуманий

Головною метою Л. Н. Толстого стає показ розвитку людини як особистості в пору його дитинства, отроцтва і юності, тобто в ті періоди життя, коли людина найбільше повно відчуває себе у світі, свою нерозривність із ним, і потім, коли починається відділення себе від миру й осмислення навколишнього його середовища. Окремі повісті становлять трилогію, дію же в них відбувається відповідно до ідеї, спочатку в садибі Иртеньевих (“Дитинство”), потім мир значно розширюється (“Отроцтво”). У повісті “Юність” тема сім’ї, будинку звучить у багато разів приглушеннее, поступаючись місцем темі взаємин Николеньки із зовнішнім миром. Не випадково зі смертю матері в першій частині руйнується гармонія відносин у сім’ї, у другий – умирає бабуся, несучи із собою величезну моральну силу, і в третьої – тато вдруге жениться на жінці, у якої навіть посмішка завжди однакова. Повернення колишнього сімейного щастя

стає зовсім неможливим. Між повістями існує логічний зв’язок, виправдана насамперед логікою письменника: становлення людини хоч і розділяється на певні стадії, однак безупинно на самій справі

Оповідання від першої особи в трилогії встановлює зв’язок добутку з літературними традиціями того часу. Крім того, воно психологічно зближає читача з героєм. І нарешті, такий виклад подій указує на деякий ступінь автобіографічності добутку. Втім, не можна сказати, що автобіографічність з’явилася найбільш зручним способом втілити якийсь задум у добутку, тому що саме вона, судячи з висловлень самого письменника, не дозволила здійснити первісну ідею. Л.’Н. Толстой задумував добуток як тетралогію, тобто хотів показати чотири етапи розвитку людської особистості, але філософські погляди самого письменника в ту пору не укладалися в рамки сюжету. Чому ж все-таки автобіографія? Справа в тому, що, як сказав Н. Г. Чернишевський, Л. Н. Толстой “надзвичайно уважно вивчав типи життя людського духу в самому собі”, що давало йому можливість “написати картини внутрішніх рухів людини”. Однак важливо те, що в трилогії фактично два головних герої: Николенька Иртеньев і доросла людина, що згадує своє дитинство, отроцтво, юність. Зіставлення поглядів дитини й дорослого індивіда завжди було об’єктом інтересів Л. Н. Толстого. Та й дистанція в часі просто необхідний: Л. Н. Толстой писав свої добутки про усім, що в цей момент його хвилювало, а виходить, у трилогії повинне було найтися місце для аналізу російського життя взагалі.

Кожна глава містить у собі певну думку, епізод з життя людини. Тому й побудова усередині глав підпорядковано внутрішньому розвитку, передачі стану героя. Довгі толстовські фрази шар за шаром, рівень за рівнем зводять вежу людських відчуттів, переживань. Своїх героїв Л. Н. Толстой показує в тих умовах і в тих обставинах, де їхня особистість може виявитися найбільше яскраво. Герой трилогії виявляється перед особою смерті, і отут всі умовності вже не мають значення. Показуються взаємини героя із простими людьми, тобто людина як би перевіряється “народностями”. Маленькими, але неймовірно яскравими вкрапленнями в тканину оповідання уплетені моменти, у яких Мова йде про те, що виходить за рамки розуміння дитини, що може бути відомо героєві тільки по оповіданнях інших людей, наприклад Війна. Зіткнення із чимсь невідомим, як правило, обертається майже трагедією для дитини, і спогаду про такі миті спливають у пам’яті насамперед у хвилини розпачу. Приміром, після сварки з St.-Jerme Николенька починає щиро вважати себе незаконнонародженим, пригадавши обривки чужих розмов

Зрозуміло, Л. Н. Толстой майстерно використає такі традиційні для російської літератури прийоми подачі характеристики людини, як опис портрета героя, зображення його жесту, манери поводження, тому що все це – зовнішні прояви внутрішнього миру. Надзвичайно важлива мовна характеристика героїв трилогії. Вишукана французька мова гарна для людей сomme il faut, суміш німецьких і ламаного російських мов характеризує Карла Иванича. Недивний і той факт, що задушевне оповідання німця написане по-російському з окремими вкрапленнями німецьких фраз

Отже, ми бачимо, що трилогія Л. Н. Толстого “Дитинство. Отроцтво. Юність” побудована на постійному зіставленні внутрішнього й зовнішнього миру людини. Головною метою письменника, безумовно, був аналіз того, що ж становить сутність кожної людини. І в майстерності здійснення такого аналізу, на мій погляд, Л. Н. Толстой не знає рівних

Трепетна любов і допитливий інтерес до російської класики відрізняли й попередні роботи цього режисера. Він відомий як творець спектаклів для театру й телебачення по творах Пушкіна, Карамзина, Сухово-Кобилина. Одна з останніх його робіт – телеекранізація “Сімейного щастя” Л. Н. Толстого

Новий спектакль продовжує лінію, що чітко простежується у Творчості П. Фоменко. Письменник цікавий для творців спектаклю, насамперед як великий дослідник людських характерів і доль. Звідси – пошуки точного еквівалента толстовській прозі, прагнення створити на екрані оповідання спокійне, роздумливе, неквапливе

От герой автобіографічної трилогії Микола Иртеньев, у якому вгадуються багато рис майбутнього письменника, піддає кожний свій учинок нещадному самоаналізу, він постійно занурений у мир роздумів і відчуттів

Режисер і виконавець головної ролі (їх у спектаклі троє) люблять толстовського героя, насамперед за його бажання викорінювати в думках і у вчинках усяку нещирість, за його нетерпиме відношення кнесправедливости.

Молодий письменник, що завершив трилогію до тридцяти років, уже тоді відчув гострі протиріччя епохи кріпосництва. Цей конфлікт знайшов відбиття вспектакле.

Протягом більшості сцен Толстой виступає в телеспектаклі як ліричний співак дитинства, дослідник внутрішнього миру спочатку дитини, потім підлітка. Ми бачимо, як складний процес духовного формування людини, як мужніє його характер, як на зміну ілюзіям приходить відчуття реального життя

У мир дитячої мрії нам, дорослим, допомагає ввійти й незвичайне оформлення спектаклю, його виконані з фольги декорації. Сріблиста фольга блискає, немов ялинкова прикраса, і тільки один раз разом обсипає. Це відбувається під час сцени в казармі…

Телеспектакль радує й іншими творчими знахідками. Чого коштують, наприклад, потужні античні погруддя над головами плішивих екзаменаторів в університеті, куди надходить Микола Иртеньев. А іронічний прийом, коли свій монолог батько Ннколеньки вимовляє із золоченої портретної рами!

У цьому спектаклі ми познайомилися із цікавими авторськими роботами. образи, Що Запам’ятовуються, толстовських героїв створили М. Терехова (Наталя Миколаївна), М. Козаков (Петро Олександрович), А. Калягин (Карл Іванович), Дмитрик Кречетов (Николенька) і Володя Пучків (Микола).

Хочеться від душі подякувати творців фільму за надану глядачам можливість провести в телеекрана кілька годин наодинці з Толстим. Тільки, може бути, ці годинники коштувало небагато скоротити, щоб не затягувати в інших місцях оповідання, як це, на жаль, відбувалося не раз в, безсумнівно, цікавому телеспектаклі

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Виклад трилогії Толстого “Дитинство. Отроцтво. Юність”