Виклад трилогії Симонова “Живі й мертві”. Книга третя


ОСТАННЄ ЛІТО. За кілька місяців до початку Білоруської наступальної операції, навесні 1944 р., командарм Серпилин зі струсом мозку й переломом ключиці попадає в госпіталь, а звідти у військовий санаторій. Його лікарем стає Ольга Іванівна Баранова. Під час їхньої зустрічі в грудні 1941 р. Серпилин приховав від Барановой обставини смерті її чоловіка, однак вона все-таки довідалася правду від комісара Шмакова. Учинок Серпилина змусив Баранову багато думати про нього, і коли Серпилин потрапив в Архангельське, Баранова викликалася бути його лікарем, щоб ближче довідатися цієї людини. Тим часом член військової ради Львів, викликавши до себе Захарова, порушує питання про зняття Серпилина із займаної посади, мотивуючи це тим, що армія, що готується до настання, довгий час перебуває без командуючого

У полк до Ільїна приїжджає Синцов. Після поранення, із працею відбившись від білого квитка, вона потрапив на роботу в оперативний відділ штабу армії, і теперішній його візит пов’язаний з перевіркою положення справ у дивізії. Сподіваючись на швидку вакансію, Ільїн пропонує Синцову посада начальника штабу, і той обіцяє переговорити з Артем’євим. Синцову залишається з’їздити ще в один полк, коли дзвонить Артем’єв і, сказавши, що Синцова викликають у штаб армії, кличе його до себе. Синцов розповідає про речення Ільїна, однак Артем’єв не хоче розводити


сімейність і радить Синцову поговорити про повернення в лад із Серпилиным. І Артем’єв, і Синцов розуміють, що настання не за горами, у найближчих планах війни – звільнення всієї Білорусії, а виходить, і Гродно. Артем’єв сподівається, що, коли з’ясується доля матері й племінниці, йому самому вдасться вирватися хоч на добу в Москву, до Наді. Він не бачив дружину більше напівроку, однак, незважаючи на всі прохання, забороняє їй приїжджати на фронт, тому що в останній свій приїзд, перед Курською дугою, Надя сильно подпортила мужнюю репутацію; Серпилин тоді ледь не зняв його з дивізії. Артем’єв розповідає Синцову, що з начальником штабу Бойко, що виконує під час відсутності Серпилина обов’язку командарма, йому працюється набагато краще, ніж із Серпилиным, і що в нього як у комдива є свої труднощі, оскільки обоє його попередника перебувають тут же, в армії, і часто заїжджають у свою колишню дивізію, що дає багатьом недоброзичливцям молодого Артем’єва привід порівнювати його із Серпилиным і Кузьмичем на користь останніх. І зненацька, згадавши про дружину, Артем’єв говорить Синцову, як погано жити на війні, маючи ненадійний тил. Довідавшись по телефоні, що Синцову має бути поїздка в Москву, Павло передає лист для Наді. Приїхавши до Захарова, Синцов одержує від нього й начштаба Бойко листа для Серпилина із проханням про якнайшвидше повернення на фронт

У Москві Синцов відразу ж іде на телеграф давати “блискавку” у Ташкент: ще в березні він відправив Таню додому родити, але вже довгий час не має відомостей ні про неї, ні про дочку. Пославши телеграму, Синцов їде до Серпилину, і той обіцяє, що до початку боїв Синцов знову потрапить у лад. Від командарма Синцов відправляється до Наді в гості. Надя починає розпитувати про дрібні подробиці, що стосуються Павла, і скаржиться, що чоловік не дозволяє їй приїхати на фронт, а незабаром Синцов стає мимовільним свідкою з’ясування відносин між Надею і її коханцем і навіть бере участь у вигнанні останнього із квартири. Виправдуючись, Надя говорить, що дуже любить Павла, але жити без чоловіка не в змозі. Распрощавшись із Надею й пообіцявши нічого не говорити Павлу, Синцов іде на телеграф і одержує телеграму від Таниной мами, де сказано, що його новонароджена дочка померла, а Таня вилетіла в армію. Довідавшись ці безрадісні новини, Синцов їде до Серпилину в санаторій, і той пропонує піти до нього в ад’ютанти замість Євстигнєєва, що женилося на вдові Вадима. Незабаром Серпилин проходить медичну комісію; перед від’їздом на фронт він робить Барановой речення й одержує її згоду вийти за нього заміж по закінченні війни. Зустрічаючий Серпилина Захаров повідомляє, що новим командуючим їхнього фронту призначений Батюк.

У переддень настання Синцов одержує відпустку для побачення із дружиною. Таня розповідає про їхню померлу дочку, про смерть свого колишнього чоловіка Миколи й “старого парторга” із заводу; вона не називає прізвище, і Синцов так і не довідається, що це вмер Малинин. Він бачить, що Таню щось гнітить, але думає, що це пов’язане з їхньою дочкою. Однак у Тани є ще одне лихо, про яку Синцов поки не знає: колишній командир її партизанської бригади повідомив Тане, що Маша – сестра Артем’єва й перша дружина Синцова, – можливо, усе ще жива, тому що з’ясувалося, що замість розстрілу її погнали в Німеччину. Нічого не сказавши Синцову, Таня вирішує розстатися сним.

Відповідно до планів Батюка, армія Серпилина повинна стати рушійною силою майбутнього настання. Під командуванням Серпилина виявляються тринадцять дивізій; 111-ю виводять у тил, до невдоволення комдива Артем’єва і його начштаба Туманяна. Серпилин же планує використовувати їх тільки при узятті Могильова. Міркуючи про Артем’єва, у якому він бачить досвід, з’єднаний з молодістю, Серпилин ставить у заслугу комдивові й те, що він не любить миготати перед начальством, навіть перед недавно приезжали в армію Жуковым, у якого, як згадав сам маршал, Артем’єв служив в 1939 р. на Халхин-Голі

Двадцять третього червня починається операція “Багратіон”. Серпилин тимчасово забирає в Артем’єва полк Ільїна й передає його наступаючі “рухливій групі”, перед якою поставлене завдання закрити супротивникові вихід з Могильова; у випадку невдачі в бій вступить 111-я дивізія, що перекрила стратегічно важливі Мінське й Бобруйское шосе. Артем’єв рветься в бій, уважаючи, що разом з “рухливою групою” зможе взяти Могильов, однак Серпилин знаходить це недоцільним, тому що кільце навколо міста вже замкнули й німці однаково неспроможні вирватися. Взявши Могильов, він одержує наказ про настання на Мінськ

…Таня пише Синцову, що вони повинні розстатися, тому що живо Машу, однак настання, що почалося, позбавляє Таню можливості передати цей лист: неї перекладають ближче до фронту стежити за доставкою поранених у госпіталі. 3 липня Таня зустрічає “виллис” Серпилина, і командарм говорить, що із закінченням операції пошле Синцова на передову; користаючись із нагоди, Таня розповідає Синцову про Машу. У цей же день вона одержує поранення й просить подругу передати Синцову марним лист, що став. Таню відправляють у фронтовий госпіталь, і по дорозі вона довідається про загибель Серпилина – він був смертельно поранений осколком снаряда; Синцов, як і в 1941-м, привіз його в госпіталь, але на операційний стіл командарма поклали вже мертвим

За узгодженням зі Сталіним Серпилина, так і не довідався про присвоєння йому звання генерал-полковника, ховають на Новодівочому цвинтарі, поруч із Валентиною Єгорівною. Захаров, що знає від Серпилина про Барановой, вирішує повернути їй її листа командармові. Провівши до аеродрому труна з тілом Серпилина, Синцов заїжджає в госпіталь, де довідається про Танином поранення й одержує її лист. З госпіталю він є до нового командарма Бойко, і той призначає Синцова начальником штабу до Ільїна. Це не єдина зміна в дивізії – її командиром став Туманян, а Артем’єва, після узяття Могильова генерал-майора, що одержав звання,, Бойко забирає до себе начальником штабу армії. Придя в оперативний відділ знайомитися з новими підпорядкованими, Артем’єв довідається від Синцова, що Маша, можливо, жива. Приголомшений цією звісткою, Павло говорить, що війська сусіда вже підходять до Гродно, де на початку війни залишилися його мати й племінниця, і якщо вони живі, те все знову будуть разом.

Захаров і Бойко, повернувшись від Батюка, поминають Серпилина, – його операція завершена й армію перекидають на сусідній фронт, Влитву.

О. А. Петренко



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Виклад трилогії Симонова “Живі й мертві”. Книга третя

Categories: Нові твори

Links