“Війна з надзвичайною швидкістю утворить нові характери людей і прискорює процес життя…” (А. П. Платонов). По повісті В. В. Бикова “Сотників”
1. Василь Биків: окопна правда. 2. Людина перед особою вибору в добутках Бикова. 3. “Сотників”: психологічний контраст персонажів. 4. Негероїчний героїзм Тема Великої Вітчизняної війни займає важливе місце у творчості Василя Бикова.
Честь, совість, людське достоїнство, вірність своєму боргу – саме ці проблеми хвилюють письменника. У своїх добутках він стосується питань окопної правди, тої війни, що бачили солдати зі своїх окопів, маленькі люди, які захоплювали безіменні висоти. Бикова цікавить морально-психологічна сфера існування
Биків вивчає, як і чому не герой по визначенню раптом виявляється героєм, хоча він не оцінює дії своїх персонажів як героїчні. Письменника цікавить не стільки його зовнішній прояв, скільки те, яким шляхом людина приходить до подвигу, до самопожертви, чому, в ім’я чого робить героїчний
Повести Бикова будуються за принципом параболи. Герой із сьогодення переноситься в минуле й може усвідомити свій учинок і його наслідки найбільше повно. Для добутків Бикова характерна поетика контрасту, парності й протистояння героїв.
Герої протипоставлені один одному або в ідейно-моральній площині, або впсихологической. Щодо цього не становить виключення й повість “Сотників”. На перших сторінках повести перед нами з’являються два бійці одного з партизанських загонів – Сотників і Рибалка, які морозною вітряною ніччю відправляються на завдання. Їм доручене будь-що-будь добути продовольство для втомлених, змучених товаришів.
Але ми бачимо, що бійці в нерівному положенні: Сотників іде на завдання з важкою застудою А на питання Рибалки, чому той не відмовився йти, якщо хворо, відповідає: “Тому й не відмовився, що інші відмовилися”. Ці слова Сотникова показують читачеві, як сильно розвинене в нього почуття боргу, свідомість; витривалість. По ходу оповідання головних героїв переслідує одна невдача за іншою.
По-перше, виявився спаленим хутір, де вони сподівалися дістати продовольство. По-друге, Сотникова ранили в перестрілці з ворогом. Цікавий спосіб побудови повести – автор зовнішня дія супроводжує действиемвнутренним.
Особливо це помітно в розвитку образа Рибалки. Спочатку Рибалка незадоволений Сотниковим, його нездужанням, що не дозволяє їм рухатися досить швидко. Це легке невдоволення переміняється те жалістю й співчуттям, те мимовільним роздратуванням.
Але Биків показує цілком гідне поводження Рибалки, що допомагає Сотникову нести зброя, не кидає його одного, коли той не може йти через поранення. По натурі Рибалка аж ніяк не зрадник і тим більше не замаскований ворог, а нормальна людина зі своїми достоїнствами й недоліками. Рибалка – міцний і надійний хлопець, у якому живе почуття братерства, товариства, взаимовиручки. Але такий він у звичайній бойовій обстановці Залишившись же наодинці з пораненим, що задихається від кашлю, Сотниковим серед сніжних заметів, без їжі й у постійній тривозі бути схопленим фашистами, Рибалка зривається. І коли він попадає в полон, у його душі відбувається надлам.
Він хоче жити. Боєць не хоче віддавати батьківщину, намагається знайти вихід з тої ситуації, у якій він виявився. У цій повісті Биків протиставляє героїв скоріше в психологічному плані, вони не сперечаються по ідейних міркуваннях, але в складній ситуації поводяться по-різному.
Після допиту Рибалка говорить Сотникову, що треба прикинути смирними, і що йому запропонували піти вполицию. Сотників розуміє, що почуває його напарник, і розуміє, що той може зірватися. “Віка в Сотникова здригнулися, затаєним тривожною увагою блиснули ока.
– От як! Ну й що ж – побіжиш? – Не побіжу, не бійся.
Я з ними поторгуюся. – Дивися, проторгуєшся, – уїдливо просипів Сотників”. Його побоювання не даремні, Рибалка погоджується служити поліцаєм. Він сподівається скористатися цим, щоб бігти до своїм.
Але Сотників не помилився, передбачаючи те, що потужна гітлерівська машина знищить Рибалку, що хитрість обернеться зрадництвом. У цій повісті Биків ставить дуже непрості питання. Що таке людина перед нищівною силою нелюдських обставин?
На що здатно людину, розуміючи, що смерть неминуча? Фінал повести трагичен: колишній партизан за наказом гітлерівців стратить свого колишнього товариша по загоні. Після цього життя Рибалки, раніше така дорога йому, раптом втрачає свій зміст, виявляється настільки нестерпної, що він замислюється про самогубство. Але й це йому не вдається зробити, тому що поліцаї знімають із його ремінь.
Така “підступна доля заплутавшегося на війні людини”, – пише автор. Сотників же вибирає смерть, тим самим намагаючись урятувати ні в чому не винних людей. І хоча він не знає, чи допоможе його смерть у даній ситуації порятунку багатьох людей, це єдиний можливий для нього шлях. Перед стратою Сотників помітив серед зігнаних до цього місця сільських жителів маленького хлопчика. Сотників посміхнувся йому одними очами, подумавши при цьому, що заради таких, як це маля, іде на смерть.
Смерть Сотникова і її наслідку не виглядають героїчними, але в порівнянні з Рибалкою, що не встояв перед погрозою смерті, Сотників виглядає героєм. Проте, автор не подає цей епізод війни як героїчний, підкреслюючи тим самим, що такі ситуації на війні перейшли в розряд побутових, і очікували людей кожний день
(2 votes, average: 5.00 out of 5)