Відповіді до теми: “Життя і доля Івана Багряного”

Як у зізнаннях слідчому НКВС Іван Багряний викладає свої переконання?

Уперше Івана Багряного заарештували 1932 року за приналежність до літера турного угруповання “Марс” та контрреволюційну діяльність. У “свідченнях” Ба­гряний писав:

“1) Я мушу працювати для української культури насамперед, і твори мусять бути національними не тільки формою, а й за змістом. Я – український письмен­ник.

2) Національну політику розв’язано не досить вдало, вірніше, в цій справі ба­гато перекручень, як-то: кепсько поставлено справу

з українізацією, а коли про це говорять, закинуть у націоналізмі. Потім: російській культурі надається перевага й створено для неї кращі умови, за рахунок нашої російська культура домінує. Ми в неї в давній залежності.

3) У своєму культурному розвитку нам треба орієнтуватися на Європу, а не на Москву.

Протягом 1929-1930-х та 1931 -1932-х років погляди мої змінилися лише в той бік, що стали сталішими та поширились на іншу ділянку нашої дійсності. Так, я вважав, що ми скривджені й економічно, що, мовляв, багато віддано, а мало за те маємо”.

Людей і за менші “гріхи” засуджували на довгі строки ув’язнення.

25-річний Багряний цими “зізнаннями” підписав собі вирок.

Як Іван Багряний поставився до арешту і засудження?

Арешт не злякав Багряного, не паралізував його волі. Судячи з усього, він вів психологічний двобій із слідчими. Засуджений на ув’язнення, він тікає і потра­пляє до українців, які вже давно переселилися на Далекий Схід і назвали своє по­селення Зелений Клин.

Повернувшись перед війною в Україну, Багряний отримує новий строк за вте­чу. Перебуваючи у в’язниці, письменник захворів на туберкульоз. З відбитими нирками і легенями його звільнили “через недостатність матеріалів для повтор­ного засудження”.

Усе його життя було сповнене дій, ризику, драматичних пригод. Але письмен­ник завжди залишався вірним собі, ніколи не хилив голову перед владою, завжди боровся за свої переконання і волю.

Як Іван Багряний сприйняв окупацію України німецькими загарбниками?

Іван Багряний вийшов із тюрми на волю в перші дні війни. Опинившись в окупації, він намагається віддатися національно-культурній роботі, адже йому, як і багатьом іншим українським письменникам, здавалося, що фашисти знищать радянську владу, і Україна зможе стати вільною і незалежною. Але дуже скоро Ба­гряний пересвідчився, що фашизм – це новий страшний ворог народу. 1 тому він переходить на нелегальне становище, співпрацює з УПА, малює плакати, листів­ки, пише бойові пісні й марші. Через непорозуміння з керівництвом націоналіс­тичного підпілля Багряний емігрує до Словаччини, а потім до Німеччини.

Які головні теми творів, що були написані І. Багряним в еміграції?

Однією з головних тем творчості 1. Багряного в еміграції було викриття біль­шовицького терору в Радянському Союзі. Роман “Сад Гетсиманський” став, за словами Юрія Шевельова, “справжньою енциклопедією радянської політичної в’язниці”.

Багатьма європейськими мовами було перекладено памфлет 1. Багряного “Чому я не хочу вертатися до СРСР?”, який став відповіддю на брехливі заклики радянської влади до емігрантів і на безсоромні дії урядів західних країн, які спри­яли репатріації біженців до СРСР.

Як І. Багряний жив у еміграції?

В еміграції Багряний був чужим і для ворогів, і для своїх. Українці-емігранти звинувачували його в комуністичних переконаннях, а органи НКВС продовжу­вали переслідувати за антирадянські твори, влаштовували різні провокації і шан­тажі.

У Радянському Союзі залишилася перша сім’я і. Багряного. Син Борис звер­нувся до батька з викривальним радіовиступом, і це стало причиною глибокого нервового потрясіння письменника. З часів заслання Багряний хворів на туберку­льоз, потім додатись цукровий діабет і серцева недостатність. Та мужність ніколи не покидала письменника: прикутий до ліжка, на спеціально обладнаному столи­ку, він написав свої найкращі прозові твори.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

Відповіді до теми: “Життя і доля Івана Багряного”