“Відображення прагнення народу до національної самостійності, до волі в поемі Івана Яковича Франка “Мойсей”


Безсмертну художню й наукову спадщину залишив по собі титан українського письменства Іван Якович Франко. Так само, як Тарас Шевченко, він став цілою епохою в нашій літературі, повернувши їй здатність мислити й відчувати на світовому рівні. І цілком слушно стверджує Дмитро Павличко: “Шевченко народив, а Франко виховав українську націю”.

“Як син селянина, вигодуваний твердим мужицьким хлібом, я почував себе до обов’язку віддати працю свого життя тому простому народові”, – писав поет. Усе своє життя Каменяр віддав служінню поневоленому народові, маючи “криваву в серці рану”. І рана ця не загоювалася, бо Іван Франко весь час думав про болі й страждання, майбутнє українців.

Поет висловлює свої роздуми над історичною долею українського народу в поемі “Мойсей”, що є вершиною його поезії.

У передмові до твору Франко зазначав: “Основною темою поеми я зробив смерть Мойсея як пророка, непризнанного своїм народом. Ця тема в такій формі не біблійна, а моя власна, хоч і основана на біблійнім оповіданні”.

Над поемою “Мойсей” митець працював більше двадцяти років. Мудра й прекрасна вона, як і сама біблійна історія про Мойсея.

Покликаний Богом врятувати свій народ, Мойсей підняв людей та повів їх через пустелю, через голод, муку, безхліб’я й безводдя до країни волі – землі обіцяної. Сорок років водив він


свій народ пустелею, аж ось з’явилася земля. Уже рукою можна сягнути до землі обіцяної, але не стало в Мойсея сили. Помер він на порозі прекрасної землі, але виконав те, що мусив: привів людей до землі, добра й волі.

Чи не таку мету ставив Іван Франко, який свідомо взяв на себе місію громадського поета? Чи не того прагнув український народ: знайти шлях до щастя й волі?

Як і всі твори Франка, поема спроектована в сучасну авторові українську дійсність. У цьому яскраво переконує знаменитий пролог до твору. Як у вирі, клекотять у “Пролозі” супротивні почуття. Тут і картання народу за його пасивність і покірність.

Отже, поставлені найболючіші проблеми: бути чи не бути, залишитися гноєм під ногами завойовників чи здобути незалежну державу, звільнитись від рабства. Є в “Пролозі” осуд, обвинувачення і суд ворогів, що “зрадою й розбоєм” скували український народ і заприсягли на вірність.

Багато питань ставить автор славнозвісної поеми, але всі вони – риторичні. Бо відповідь відома й поету, й народу українському, який ніколи не змириться з таким становищем. Не задарма “стільки сердець” горіло найсвятішою любов’ю до України.

Якщо перша частина “Прологу” зболена, то друга має бадьору, впевнену інтонацію. Уже немає й сумніву, що рабство дочасне, що час визволення й суверенності України неминучий.

Уся його творчість є такою піснею, а поема “Мойсей” спробою поетовою підбити підсумки своєї творчості, сказати своє останнє слово. Івана Франка долають сумніви, чи правильно пройшов свій шлях до щасливого життя.

“Все, що мав у житті, він віддав для однієї ідеї, і горів, і яснів, і страждав, і трудився для неї”, – писав про геніального поета України Симона Петлюра.

У поемі “Мойсей” Франко висловив найзаповітніші мрії і сподівання свого народу. І ці сподівання справдилися. Як і пророк Мойсей, не встиг Великий Каменяр ввійти до омріяної країни, але проклав туди шлях.

“Сорок літ я трудився, навчав”… – каже у Франковій поемі пророк і вождь, “Підеш ти у мандрівку століть з мого духа печаттю…”.

А хіба не мав права так сказати про себе Франко, котрий із сорока років не змарнував жодного дня? Митець про все подумав і про все сказав. Умів знайти для всього людства нове слово. Тож візьмемо на далеку мандрівку життя вічне Франкове слово.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


“Відображення прагнення народу до національної самостійності, до волі в поемі Івана Яковича Франка “Мойсей”

Categories: Твори на задані теми

Links