Відображення прагнень народу до волі у поезії І. Франка “Мойсей”

Твори Івана Франка хвилюють і захоплюють сучасного читача. Написані геніальним майстром слова, вони є згустком болю письменника, для якого доля свого народу була головною проблемою життя і творчості. Поема “Мойсей” – один з найкращих творів І. Я. Франка. За жанром – це філософська поема. Вона була написана у 1905 році, на початку революції в Росії. Народ піднявся на боротьбу проти гнобителів. В основу написання поеми Франко поклав біблійний сюжет: Мойсей вів єврейський народ до землі обіто-ваної, де було б добро і щастя і ніхто не знущався б з нього. “У передмові до твору Франко зазначає: “Основною темою поеми я зробив смерть Мойсея як пророка, не признаного своїм народом. Ця поема в такій формі не біблійна, а моя власна, хоч і основана на біблійнім оповіданні”. Мойсей присвятив усе своє життя служінню народові, закликав людей скинути тягар рабства, боротися за кращу долю. І впродовж сорока років водив його по пустелям, терпів страждання виснажливого походу, щоб знайти землю для свого наро – Роль образу Бенедя Синиці в реалізації ідейного задуму повісті І. Франка “Борислав сміється”

Найвизначнішим твором І. Франка про життя робітників в повість “Борислав сміється”. За ідейно-художньою довершеністю і суспільним значенням твір посідає першорядне місце не тільки в творчості письменника, а і в усій українській літературі.

І. Франко з позицій революціонера-демократа поставив і висвітив у повісті найбільш актуальну на той час проблему боротьби праці з капіталом. Письменник засуджує експлуататорський лад, показує, як зароджуються нові, революційні форми життя, змальовує позитивний образ кадрового робітника. У реалістичних картинах повісті “Борислав сміється” автор показав неминучість організованого виступу робітничого класу проти експлуататорів. Іван Франко підносить ідею єдності і організованості робітничого класу, ідею революційної страйкової боротьби. Головня ідея повісті з найбільшою силою виражена в образі Бенедя Синиці. Заслуга Каменяра в тому, що він зумів передбачити появу і подальше збільшення кількості таких людей, як Бенедьо. Скромний, слабосилий помічник дрогобицького муляра став виразником прагнень трудового Борислава, керівником першого страйку. На нафтових промислах він на досвіді переконався, яку кривду терплять трударі: “Бенедьо не раз у важких хвилях задумувався над долею робітників. Зроду утлий і хоровитий, він дуже був вразливий на всякий, хоч і чужий, біль”. І тому у Бориславі, наслухавшись про голод і злидні, що мучили робітників, Бенедьо Синиця задумується над організацією боротьби проти капіталістів. Він доходить висновку: якби всі тисячі робітників та змовились разом не працювати на багатіїв, то капіталісти пішли б на значні поступки. Бенедьо вступає до побратимства, але вважає, що метод боротьби, вибраний Андрусем і Сенем Басарабами, є хибний, бо знищиш одного “кровопивцю, а на його місце другий вже давно нагострився”.

Не помста і індивідуальний терор потрібні робітникам, а порятунок. Бенедьо переконує побратимів організувати касу взаємодопомоги для того, щоб допомогти трудящим, які перебувають у скрутному становищі. Маючи таку касу, вони можуть оголосити загальний страйк. Під впливом Синиці інші робітники починають глибше мислити. Його ідеї швидко проникають у робітничу масу, яка щораз більше задумується над своєю долею. Робітники стали менше ходити до шинків, не корилися надзорцям і касирам, загрожували їм, що не будуть більше терпіти кривди. Перша перемога окрилила трудівників. Переможний робітничий Борислав радісно сміявся. Та, використавши недосвідченість, капіталістам вдалося зірвати страйк. Бенедьо глибоко мі’ргживає поразку: “Кілько він перетерпів в тих двох днях яким болем виривав він із свого серця одну за другою золоту мидіюЬ Та герой не впадає в розпач і не втрачає надії. Він, вдум-имний і наполегливий, сподівався зібратись із силами і продовжити до кінця розпочату боротьбу. Він говорив товаришам: “Час загоїть усі рани… Ми найдемо в собі силу зачати розбите діло знов наново…” Бенедьо не схвалював задуму братів Басарабів спалити Бо-і иислав. До його думки приєднались старі робітники Стасюра і Матій. Герой твору не пориває з побратимами, лишається з ними г до кінця, сподіваючись стати їм у пригоді, але перестає бути їх керівником.

І. Франко вміло розкриває характер Бенедя, зіставляє його з Іншими персонажами, послідовно розгортає події, висуваючи на перший план найголовніші з них. Все це служить письменнику для реалізації його ідейно-тематичного завдання – показу єдності та організованості робітників у боротьбі з капіталістами. І. Франко виявив велику симпатію до героя повісті. В українській літературі це перший образ кадрового робітника, який виростає в організатора робітничих мас, борця за інтереси робітників. Але люди в рішучу хвилину відвернулися від нього. Темою поеми є смерть. Мойсея як пророка, не визнаного своїм народом.

У “Пролозі” до поеми показаний полум’яний патріотизм поета, палка любов до рідного народу, віра в його світле майбутнє

Народе мій, замучений, розбитий, Мов паралітик той на роздорожжу. Людським презирством, ніби струпом, вкритий!

Поет звертається до пригнобленого народу, тривожиться, що наступні покоління будуть соромитися своїх батьків. Він страждає від того, що століття гніту витравили в українців найкращі національні якості й прищепили укриту злість, облудливу покірність сусідам, які їх скували й накинули ярмо рабства. Якщо перша частина “Прологу” зболена, то друга має бадьору, впевнену інтонацію. Уже немає й сумніву, що рабство дочасне, що час визволення й суверенності України неминучий: “Та прийде час, і ти огнистим видом засяєш у народів вольних колі, труснеш Кавказ, впережешся Бескидом, покотиш Чорним морем гомін волі, і глянеш, як хазяїн домовитий, по своїй хаті і по своїм полі”. Спів цей Франка “хоч тугою повитий, та повний віри”. В поемі “Мойсей” Франко висловив найзаповітніші мрії і сподівання свого народу. І ці сподівання справдилися. Як і вірний пророк Мойсей, не встиг Великий Каменяр ввійти до омріяної країни, але проклав туди шлях.

Твори Івана Франка хвилюють і захоплюють сучасного читача. Написані геніальним майстром слова” вони є згустком болю письменника, для якого доля свого народу була головною проблемою життя і творчості. Саме в поемі “Мойсей”, яка є вершиною у літературній спадщині Каменяра, поет осмислює історичну долю українського народу, трагічні шляхи його буття. З казки випливає, що людина, яка є справжнім поводирем, повинна бути безмежно вірною своєму народові; Вона мусить усвідомлювати його інтереси й прагнення”‘адже саме на неї покладена така важлива місія – бути завжди там, де хтось потребує допомоги. Мойсей покидає свій народ, якийтазніше відчуватиме свою провину перед ним. Пророк помирає, але ідеї, яким він служив, не загинули; Новий вождь Єготуа піднімає народ до звитяжного бою. Ніхто не зможе спинити переможний рух народу, адже він є творцем історії. Як бачимо, Каменяр у своєму творі висвітлив важливу і на сьогоднішній час проблему єдності вождя і народу.

Прочитавши цей прекрасний твір, починаєш думати і аналізувати сучасні події, адже зараз наш народ перебуває наче в пустелі. Ми в цей час, як ніколи, повинні усвідомлювати свою при четність до батьківщини, яка зветься Україною. Отже, повинні дбати насамперед про її культурний розвиток, а саме: припадати спраглими вустами до національної мови, звичаїв. Наші юні громадяни України зараз отримують нові українські паспорти. Це дуже добре, що вже маємо свій паспорт, але зовсім незрозуміло, чому в ньому передбачено дублювання записів російською мовою? Заради чого це робиться? Наша мова, культура не зможе розквітнути повною мірою в таких умовах, а, вона варта того, щоб посісти гідне місце у світі. І куди дивляться наш президент і депутати? І чи знайдеться все ж таке серед нашого народу справжній Мойсей чи Єготуа, шановної товариство?

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Відображення прагнень народу до волі у поезії І. Франка “Мойсей”