Відображення національної етики та естетики в повісті Кавабата Ясунарі “Тисяча журавлів”

УСІ УРОКИ СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ 11 клас

II семестр

ІЗ ЛІТЕРАТУРИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XX СТ.

УРОК № 46

Тема. Відображення національної етики та естетики в повісті Кавабата Ясунарі “Тисяча журавлів”

Мета: показати учням роль національних художніх традицій у розкритті ідейно-естетичного змісту повісті; розвивати вміння аспектного аналізу твору, навички естетичного дослідження; виховувати інтерес, толерантне ставлення до цінностей і традицій інших народів.

Обладнання: портрет письменника, видання твору, ілюстрації до нього.

Тип

уроку: комбінований.

ХІД УРОКУ

I. Мотивація навчальної діяльності учнів

Учитель. “Ясунарі Кавабата належить до тих відомих представників літератури XX ст., творчість яких із кожним роком стає все популярнішою й набуває світового значення”,- писав М. Федоренко, відомий політичний і культурний діяч, який особисто спілкувався з письменником.

Сьогодні працюватимемо над повістю Ясунарі Кавабата “Тисяча журавлів”. Що ж з особливого у цьому творі японського письменника, чим він зачарував мільйони читачів,- про це будемо розмірковувати на уроці.

II. Оголошення теми й мети уроку

III.

Актуалізація опорних знань

1. Розповідь учнів про письменника, про особливі види японської культури, світогляд японців

2. Обмін враженнями про прочитану повість Кавабата Ясунарі “Тисяча журавлів”

IV. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу

1. Евристична бесіда, коментар учителя

– Японці більше, ніж інші народи, звернені “в себе”, орієнтуються на особистісні фактори. Ця риса національної культури значною мірою обумовлена релігією – буддизмом, який стверджує, що кожна людина повинна зосереджуватися на власному духовному самовдосконаленні.

В оцінці ж інших людей японці найчастіше керуються тими враженнями, які виникають у процесі спілкування, що відповідає принципам філософії неосенсуалізму. “Як неосенсуаліст, Кавабата не відійшов від національних традицій, від класичного уявлення про прекрасне, хоча технічні прийоми модерністів використовував у деяких творах (наприклад, “Озеро”)”,- писав дослідник творчості І. Дзюб. Тому не можна сказати, що письменник був прихильником якоїсь однієї літературної школи.

Як показують результати досліджень у галузі етнопсихології, більшість японців інтелігентні, виховані, увічливі. Вони дуже вимогливі до чистоти, дисципліновані, із повагою ставляться до людей старшого покоління. Відданість, поклоніння батькам та обов’язок щодо них – специфічні риси японського менталітету.

Саме відданістю зумовлені міцні сімейні зв’язки, що склались між батьком і сином, героями повісті “Тисяча журавлів”.

Яке місце в житті Кікудзі посідають пані Оота, Фуміко, Тікако та Юкіко? Як пов’язані враження дитинства Кікудзі та його стосунки із цими героями?

Яку роль у повісті відіграє перше враження людини? Залишається воно на все життя чи змінюється через певні обставини?

3 якими почуттями Кікудзі, Фуміко та Юкіко згадують і говорять про свої та чужі сім’ї? Як таке ставлення характеризує героїв?

3 якою метою автор вводить у твір образи давно померлих батька Кікудзі та пана Оота?

Традиційна мораль не дозволяє японцям бути відкритими душею, але вони з великим інтересом ставляться до спілкування (при цьому, щоправда, завжди уникають обговорення питань особистого характеру). Японці не терплять неповаги, оскільки людина, яка принижує, як і та, яку принижують, “втрачає обличчя”.

Якою мірою цієї традиції дотримуються герої повісті? Хто з них усе-таки “втратив своє обличчя”, а хто зберіг? Завдяки чому?

Алессандро Валіньяно 1642 року писав: “Думаю, що у світі немає більше народу, який би ставився до власної гідності так вимогливо, як японці… Вони завжди обачні й ніколи не обтяжують інших своїми скаргами й нещастями. Вони з дитинства вчаться не розкривати своїх почуттів, бо вважають це безглуздим”.

Чи дотримувався автор цієї традиції, створюючи образи повісті?

У подружньому житті японців існують певні правила – уважають нормальним, якщо чоловік вступає в інтимні стосунки з іншими жінками. Дружина не докоряє чоловікові, тому що для японців виявлення недовіри є аморальним. Те, що в Європі вважається гріхом, у Японії – норма життя, і саме з такої точки зору слід сприймати дії, учинки, почуття героїв.

Чи пов’язане, на ваш погляд, ставлення Кікудзі до жінок, з якими в його батька були стосунки, з такими поглядами, національною традицією японців?

Композиційна побудова повісті “Тисяча журавлів” пов’язана із традицією чайної церемонії. Саме із цього ритуалу в храмі давнього міста Камакура (де сам Кавабата жив тривалий час) і починається ознайомлювання читачів із головними героями: Кікудзі та Юкіко, долі яких і становлять основу сюжету. Чайна церемонія – загальний фон, а точніше, художня тканина, переплетіння “ниток” якої з’єднує минуле і теперішнє всіх персонажів.

Сутність чайного обряду – старовинної традиції, доведеної японською естетикою до рівня високого мистецтва, – полягає в тому, щоб дати можливість людині поміркувати над своїм життям, очистити душу від повсякденних турбот і суєти, нагадати про гармонійну єдність людини з природою та іншими людьми.

Існує чотири правила чайної церемонії:

– гармонія. Це умова існування, основа основ; постійність можлива лише тоді, коли є рівновага. Наслідуючи красу, людина вдосконалює себе та свої стосунки зі світом. Пошуки гармонії – призначення традиційного мистецтва японців;

– чемність. Вона передбачає щирість стосунків між людьми, співзвуччя сердець, “зустріч почуттів” не за правилами поведінки, а завдяки тому, що душа людини, яка потрапляє у світ краси та натуральності, прихиляється до добра. Чайний дім – це обитель миру та спокою, сюди немає доступу людям із поганими думками;

– чистота. Вона повинна бути абсолютною, починаючи від почуттів та думок, закінчуючи чистотою в буквальному розумінні;

– спокій. Головне в чайному домі – тиша і спокій, які необхідні для рівноваги духу, для бесіди “серцями”.

Як неодноразово підкреслював сам Кавабата, його метою був не докладний опис чайної церемонії, а застереження від вульгаризації її сучасністю. Небезпека духовного знецінення давньої традиції у повісті йде від Тікако Курімото, яка “здобула собі неабияку славу вчительки чайної церемонії”. Із нею пов’язані всі життєві труднощі головних героїв повісті. Колись Тікако була коханкою батька Кікудзі, який сьогодні по-дорослому осмислює свої дитячі спогади про неї. Пізніше ця жінка змогла увійти в довіру до його матері, ставши незамінною помічницею в родині Кікудзі, допомагаючи влаштовувати чайні церемонії і навіть прислуговуючи на кухні, коли збиралися гості. Тікако опікає й уже дорослого Кікудзі, який утратив батьків. Вона впливає на розвиток його стосунків із нареченою Юкіко Інамурі й чинить перешкоди його контактам із пані Оота та її дочкою Фуміко. Тікако пересуває людей та їхні долі, як кухлі: спочатку вона підсуває Кікудзі Юкіко й відсуває пані Оота, потім відсуває її дочку Фуміко, урешті-решт відсуває і Юкіко, кажучи, що обидві дівчини вийшли заміж.

Слід зазначити, що на сторінках повісті чайний посуд і взагалі вся кераміка – вази, чашки і чайники – живуть немовби власним особливим життям, що пов’язане з минулим. Старовинні речі, яким по кількасот років, відтіняють швидкоплинність людського існування, утілюють віковічну мудрість, нагадують про неминущі цінності.

Огорнений романтичним серпанком образ Юкіко, яка тримає в руках рожеву крепдешинову хустку (фуросікі) із зображенням журавлів, заполонив уяву Кікудзі від початку повісті. Він закохується в Юкіко, шукаючи в ній утілення своїх мрій. Іншу сюжетну лінію повісті становлять досить складні стосунки (у тому числі й любовні) Кікудзі з пані Оота та її дочкою Фуміко. Із пані Оота його пов’язують спогади про батька (який зближується з нею після Тікако). Оота-сан шукає в синові риси батька, люблячи його і шануючи пам’ять про останнього. Зближення з Кікудзі викликає в неї почуття провини, а сам Кікудзі відкриває в пані Оота не відомі йому раніше привабливі риси й краще розуміє почуття свого батька. Оота не чинить перешкод запланованому шлюбу Кікудзі з Юкіко. Однак піклування і співчуття самого Кікудзі до дочки Оота – Фуміко (після раптової смерті її матері від паралічу серця) і зближення з нею, а також наполеглива “турбота” Тікако про Кікудзі роблять дівчину із журавлями на фуросікі недосяжною мрією для юнака.

У японській символіці журавлі – символ надії, благополуччя й щастя. Малюнок із зображенням білосніжних птахів на рожевому тлі має глибокий смисл: героїня повісті повинна мати щасливу долю. Мрія про щастя взагалі є провідною ідеєю твору, але вона недосяжна.

2. Запитання і завдання для учнів

1) У чому полягає сутність чайної церемонії в сприйнятті японців?

2) 3 якою метою використав Ясунарі Кавабата чайну церемонію в композиційній побудові повісті “Тисяча журавлів”?

3) У чому значення назви твору “Тисяча журавлів”?

4) Як показана природа в повісті?

5) Яку роль відіграє символіка у творі? Назвіть символи і поясніть їх значення.

6) Охарактеризуйте образи жінок у повісті “Тисяча журавлів”. Яка героїня вам найбільше сподобалася? Чому?

7) Які філософські проблеми вирішує Кікудзі?

8) Ваше ставлення до образу Кікудзі. Чим вам близький цей герой?

V. Домашнє завдання

Знати зміст повісті, уміти її аналізувати, характеризувати образи.

VI. Підсумки уроку

Інтерактивна вправа “Мікрофон”

Продовжте речення:

– На мою думку, європейці мали б у японців повчитися…

– Повість справила на мене…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Відображення національної етики та естетики в повісті Кавабата Ясунарі “Тисяча журавлів”