Вічне протистояння добра і зла. За твором Гуцала “Лось”

Тема добра і зла – одна з найголовніших тем у літературі. Слово “добро” асоціюється у мене зі словами “щастя, милосердя, злагода, любов, мир”. Недарма в казках завжди перемагає добро. На жаль, недобрі, злі, черстві люди зустрічаються не тільки у казках, а й у житті. Оповідання Євгена Гуцала “Лось” вчить людяності, добра, краси. Письменник протиставляє людей морально чутливих і морально глухих; милосердних, сердечних і черствих, грубих. Герої оповідання розкривають свої риси характеру, зіткнувшись на березі річки зі старим і бувалим

лосем, який жив у заповіднику. Бажаючи напитися води, тварина провалилася в ополонку і дедалі глибше занурювалася у льодяну кашу. Вибратися на берег лосю допомогли два хлопчики, що приїхали по хмиз. Старший узявся рубати лід, щоб прокласти прохід до берега. Коли лось вибрався з крижаного полону, діти дивилися на нього зачаровано, не вірячи, “що допомогли врятуватися цьому великому звірові”. Не вірили вони спочатку і в смерть врятованого лося. “Просто не вірилося, що такого звіра можна звалити пострілом, як перед цим не вірилося, що він може потонути”.

А ще я не можу уявити, як міг дядько Шпичак

стежити із-за дерев за хлопчиками, що рятували лося, і не допомогти. Як міг байдуже спостерігати, а потім вистрелити у беззахисну тварину. Шпичак – боягуз, боїться відповідальності, думає, як замести сліди. Це зла людина, яка нікого не любить, для нього нічого немає святого. Якби зникли такі люди, світ став би світлішим і набагато кращим.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (5 votes, average: 2.00 out of 5)

Вічне протистояння добра і зла. За твором Гуцала “Лось”