Веслоногие жаби ( Rhacophorus )
Серед деревних жаб, широко розповсюджених по усьому світі, особливе місце займають амфібії з Південно-Східної Азії – ракофоруси. Про їх постійно пишуть у популярних книгах, журналах і навіть у підручниках по біології. Але звичайно згадується тільки про одну їхню особливість – здатності робити планіруючі “польоти” від одного дерева до іншого за допомогою надзвичайно розвинених пальцевих перетинок
Рід Rhacophorus (сімейство Веслоногие жаби – Rhacophoridae) містить у собі 56 видів середніх і великих амфібій, широко розповсюджених у Південно-Східній
Одна із чудових особливостей цих жаб – спосіб їхнього розмноження. Самка, що сидить на гілках Рослин, виділяє велику кількість слизуу, що самець “збиває” задніми ногами. Утвориться більша “шапка” піни, у яку й відкладається ікра. Кількість ікринок у цих жаб дуже мало:
У московських террариумистов поки зустрічається тільки один вид веслоногов – Rh. nigropalmatus (чернолапий). Ця велика, дуже “худа” жаба, досягає розміру 10див. Набагато частіше зустрічається їхній найближчий родич, представник роду Polypedates – P. leucomystax (домовик веслоног). Обидва види втримуються в однакових умовах. Їм потрібний тераріум “вертикального” типу (його мінімальні розміри 30×30×60див) з більшою кількістю живих рослин, переважно ліан (філодендрони, плющі, сциндапсуси). Дуже бажана наявність декорацій – корчів, шматків кори, шкарлупи кокосових горіхів. Денна температура – від 18 уночі до 28°С. Вологість – близько 80%. Склад грунту значення не має й залежить від потреб рослин, хоча краще, якщо верхній шар буде м’якої й вологоємним: іноді жаби не утруждают себе будівлею “гнізда” і відкладають ікру прямо на грунт. Світло для дорослих тварин необов’язковий, а для молодих особин, активних і вдень, потрібна підсвічування люмінесцентними лампами. Кормом можуть служити будь-які комахи, переважно м’якотілі (цвіркуни, таргани, павуки). Великі жаби із задоволенням їдять “голих” мишей і пташенят співочих птахів. Поїдають веслоноги й більше дрібних амфібій, включаючи представників свого виду
Звичайне розмноження відбувається в загальному тераріумі. Про те, що це незабаром трапиться, можна зрозуміти по поводженню тварин. Самець, більше дрібний, чим самка, міститься в неї на спині, міцно обхопивши передніми лабетами за боки. Якщо самка не готова до откладке ікри, вона особливими рухами й різкими лементами сигналізує про це. Готова пара залишається в “зв’язці” 2-5 днів (іноді – кілька годин). За цей час самка вибирає місце для майбутнього гнізда. У рідких випадках (звичайно при невідповідних умовах) воно виявляється на поверхні грунту або води. Пінне гніздо не тільки виконує захисні функції, але й відіграє роль термостата, згладжуючи добові коливання температури. Замічено, що личинки завчасно покинули свій притулок, відрізняються вповільненим ростом і розвитком. Піна, що потрапила у водойму, викликає загибель пуголовків конкуруючих видів. У нормальних умовах пінне гніздо зберігається до двох тижнів, а потім руйнується. Виявившись у воді, пуголовки переходять до активного харчування. Вони всеїдні, і проблем з їхнім вигодовуванням звичайно не виникає. Кормом служить “TetraMin”, білий хліб, ошпарені листи кропиви й салату, скобленое м’ясо, гранульовані корми для риб. Варто пам’ятати, що пуголовкам свойствен канібалізм і їх треба періодично сортувати по розмірах. Вода повинна бути чистої, не дуже твердої (до 12°), зі слабкою аерацією. Температура від 18 до 23°С. При більше високій температурі різко прискорюється розвиток пуголовків, і вони проходять метаморфоз, не встигши досягти оптимального розміру. Пізніше це відбивається на їхній життєздатності. Нормальний розмір пуголовка R. nigropalmatus, готового до метаморфозу, – близько 4см.
Молоді веслоноги спочатку їдять дрібних цвіркунів і будинкових мух, поступово переходячи на більших комахах. У цей час необхідно проводити їх сортування
У московських террариумистов зустрічається й кілька інших видів ракофорусов, два з них також розведені. Це – окинавский, або зелений веслоног ( Rh. viridis ) і костноголовий ( Polypedates otilophus ). На жаль, найцікавіші й ефектні види поки не розмножені. Серед них можна згадати яванскую літаючу жабу ( Rh. reinwardtii ), торочкуватого веслонога ( Rh. appendiculatus ).
Недавно тульські герпетологи під час експедиції по Південно-Східній Азії, знайшли гігантського ракофоруса ( Rhacophorus sp.) Це, мабуть, велика сінна деревна жаба, що досягає довжини 24див. У Тулі вже вдалося домогтися її розмноження. Можна сподіватися, що ці гіганти з’являться й в інших містах нашої країни
(1 votes, average: 5.00 out of 5)