В. Симоненко – “лицар на білому коні” в українській літературі. “Лебеді материнства”. Громадянські, патріотичні мотиви, романтичний пафос його лірики

УРОК 54

Тема. В. Симоненко – “лицар на білому коні” в українській літературі. “Лебеді материнства”. Громадянські, патріотичні мотиви, романтичний пафос його лірики.

Мета. Подати додаткові відомості про поета, удосконалювати вміння виразно читати поезію; прокоментувати художні засоби; з’ясувати символічний зміст образу лебедів; виховувати почуття патріотизму, любові до матері, Вітчизни.

Обладнання: збірка поезій “Лебеді материнства”, текст пісні “Виростеш ти, сину”.

Хід уроку

І. Мотивація навчальної діяльності.

Учениця 1. Не шукаю до тебе

Ні стежинки, ні броду, –

Ти у грудях моїх,

У чолі і в руках.

Упаду я зорею,

Мій вічний народе,

На трагічний і довгий

Чумацький твій шлях.

Учениця 2. Я живу тобою і для тебе,

Вийшов з тебе, в тебе перейду,

Під твоїм високочолим небом

Гартував я душу молоду.

Вчитель. Василь Симоненко… Ім’я цього поета назавжди вписане до історії рідної літератури, та разом з тим завжди є і буде її злободенною сучасністю, її сповіданою прийдешністю. Один з найталановитіших виразників дум і сподівань рідного народу, він своїм словом і життям ствердив загальнолюдські духовні ідеали, збагатив скарбницю світової культури.

Народився Василь Андрійович Симоненко 8 січня 193-5 року в селі Біївці на Полтавщині. Його біографія – це доля людей воєнного і повоєнного покоління. Ось як про цей час пише поет М. Вінграновський: “Коли вдови, ще не прийшовши до тями після недавніх з війни похоронок, вже чули, як удосвітла, потемки б’є бригадир пужалном по шибках холодної хати і виганяє на роботу, і коли ці самі жінки в клеєних чунях чи на дерев’яній підошві черевиках, прихопивши з собою й дітей, ішли з лопатами по темній осінній багнюці в поле, – а кожній треба було викопати по гектарові буряків, … а після всього людям давали на трудодень грами, а то й зовсім не давали нічого, – ось те середовище, де ріс і формувався майбутній поет Василь Симоненко”.

Порадником у житті хлопчика були матір, дід та дядько Федір. Про це він писав у вірші “Мій родовід” та інших поезіях.

Учениця. В хаті сонячній промінь косо

На домівку ляга з вікна…

Твої чорні шовкові коси

Припорошила вже сивина.

Легкі зморшки обличчя вкрили –

Це життя трудового плід.

Але в кожному русі – сила,

В очах юності видно слід.

Я таку тебе завжди бачу.

Образ в серці такий несу –

Материнську любов гарячу

І твоєї душі красу.

Я хотів би, як ти, прожити,

Щоб не тліти, а завжди горіть,

Щоб уміти, як ти любити.

Ненавидіть, як ти, уміть.

Вчитель. У шкільні роки Василь був активним учасником художньої самодіяльності, а в старших класах – членом редколегії шкільної газети. “На уроках він був серйозний – аж занадто. Ніколи не сміявся, не тинявся по шкільному подвір’ї. У класі хлопець виділявся серед учнів, по-перше, своїм бідним одягом, по-друге, своїм розумом. Навіть учителі не читали стільки книжок, як наш найкращий учень… Часто він писав вірші до шкільної і класної газети.”

Швидко промайнуло дитинство, студентські роки в Київському університеті, робота в черкаській газеті – такі віхи короткого, але насиченого життя поета. Нагла смерть скосила Василя Симоненка у двадцятивосьмирічному віці, ніби здійснюючи його юнацьке пророцтво, що “в тридцять – смерті в очі подивлюсь”. Набагато пізніше були опубліковані матеріали, в яких йшлося про те, що “Василя Симоненка по-звірячому “обробили”, а точніше – прибили охоронці громадського порядку в міліцейських мундирах”. Його не вбили, але здоров’я підірвали остаточно. Відтоді В. Симоненко вже не жив, а мучився, бо ні на хвилину не вщухали нестерпні болі, які неможливо було вгамувати жодними ліками.

Поховали поета у Черкасах. На його надгробку викарбувано слова:

“Можна все на світі вибирати, сину, –

Вибрати не можна тільки Батьківщину”.

(Звучить запис пісні “Виростеш ти, сину”),

II. Вивчення нового матеріалу.

Своєрідним заповітом В. Симоненка стали його знамениті “Лебеді материнства” як гімн синівської любові, патріотизму. Частина цього твору, прослухана вами, згодом стала піснею, музику до якої написав А. Пашкевич.

1. Виразне читання поезії “Лебеді материнства” кращими учнями.

– Порівняти текст вірша і пісні. Чому саме слова з другої частини поезії, на вашу думку, стали піснею?

– На чому акцентується увага у пісні? (Відданість Вітчизні). А у поезії? (Турбота матері про долю рідної дитини і настанова їй бути вірною своїй Вітчизні).

2. Повторне виразне читання поезії (читання по строфах) З коментарем.

3. Усний переказ змісту вірша.

Наприклад. Настала ніч. У лимані виблискують сургучеві зорі. Схилившись над колискою, мати розказує синові казку. Десь у темряві кричать півні, а у хаті на стіні танцюють лебеді. Мати впевнена, що син виросте і вирушить у далеку дорогу, де він зустріне і гарних дівчат, і друзів, і дружину. Де б він не був, завжди з ним будуть її очі та рідна домівка. Якщо ж доведеться полягти на полі бою, його не забудуть. Та він повинен пам’ятати завжди, що Вітчизна у нього одна, її зраджувати не можна.

4. Робота над композицією вірша.

– Поділити поезію на окремі частини. Дати їм назву. Про що йде мова у кожній із частин? Записати у зошити.

І – Чарівна казка щасливого дитинства. (Добра і лагідна ненька прагне все зробити для своєї дитини, віддати їй всю любов свого серця, оберегти від життєвих негод.

II – Фантазії матері про майбутнє сина. (Мати думає про долю свого сина у цьому тривожному світі, про час його змужніння, юнацькі зустрічі і перше кохання).

III – Роздуми матері про змужніння сина. (Мати хоче бачити свою дитину вільною у виборі життєвих доріг, але вона переконана, що такі поняття, як “мати”, “батьківщина”, завжди повинні бути головними у житті, і людина за жодних обставин не має права їх відкидати).

5. Проблемне запитання. Завдяки чому досягається образність у творі? (Символічний образ лебедів, епітети, метафори, звертання, порівняння.)

“Лебеді материнства” написані в жанрі колискової. Тому головна думка – материнська тривога за долю сина. Поет звертається до незнищенних вічних цінностей нашого народу – символу матері (Матері Божої); символічного образу лебедів, що асоціюються з вірністю. Рожеві лебеді випливають з туману дитинства ліричного героя, яке було наповнене теплом материнської любові, красою казки, таємничих берегів. Національні символи завжди є надійними оберегами українців.

Національним колоритом відзначаються епітети: “білява хата”, “сивими очима”, “мавки чорноброві”, “сади зелені”, “приспані тривоги”. Метафори у поезії допомагають розкрити особливості образів твору: заглядає в шибку казка; танцювали лебеді; лоскотали марево; будуть мандрувати очі материнські і білява хата; прийдуть з України верби і тополі.

III. Узагальнення вивченого.

Мати і Батьківщина завжди з людиною поруч: все життя і в годину смерті, в рідній стороні й на чужині, в горі та радості. Особливо хвилюючою є поезія “Лебеді материнства” у наш час, коли відкриті шляхи у будь-який куточок світу, коли кличуть звабно близькі й далекі подорожі. Дуже добре, що ми маємо можливість багато їздити, пізнавати світ і людей, але разом з тим треба завжди пам’ятати слова В. Симоненка:

Можна все на світі вибирати, сину, –

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

– Отже, сформулюйте головну думку твору. (Оспівування загальнолюдських цінностей: материнства, любові до дитини, знання й збереження звичаїв і традицій рідного краю).

IV. Підсумок уроку.

Для поезії В. Симоненка характерний вплив кращих традицій української поезії. Сам поет писав: “Щось у мене було від діда Тараса і від прадіда Сковороди”. У поезії В. Симоненка відбились шевченківські традиції: щирість інтонацій і задушевна синівська розмова у поезіях; ніжність і побожна любов до матері, до України; романтизм молодості. Поет любив рідну землю, свій народ, тому патріотична лірика посідає важливе місце в його творчості.

V. Домашнє завдання.

Вивчити вірш “Лебеді материнства” напам’ять.

В. Симоненко – “лицар на білому коні” в українській літературі. “Лебеді материнства”. Громадянські, патріотичні мотиви, романтичний пафос його лірики