“Усмішки” Остапа Вишні

Хоч і не все з написаного Остапом Вишнею витримало іспит часом, проте його неповторна усмішка хвилює читача, викликає сміх. У чому її секрет? Остап Вишня створив що оригінальну форму сатири й гумору, мотивуючи свій вибір так: “Не мислю-бо інакше переробки всього нашого “медлительного” житія на нове, бадьоре й сміливе, як не з добрим гумором, не з радістю! Чого плакати?.. Мені нове життя усміхається! І я йому усміхаюсь! Через те й усмішки!”

Вони невеликі за обсягом, сповнені іскрометного сміху, бо йдеться про події, факти, речі, які часто

заважають людині жити, розвиватися, самоутверджуватися. У центрі усмішки, зазвичай, комічна ситуація, конфлікт чи зіткнення персонажів. У славнозвісній “Зенітці”, наприклад, це сутичка діда Свирида з ворогом, а також його та кумова “битва” з бабою Лукеркою.

Чимало усмішок Остапа Вишні побудовані на нанизуванні комічних ситуацій, що відтворюються чи то через діалоги героїв, чи то через опис-розповідь письменника. Часто це своєрідні “трактати”, які нагадують грунтовне наукове дослідження з конкретного питання, а за своєю глибинною сутністю є тонкими іронічно-гумористичними спостереженнями

автора над людською вдачею, певною ситуацією в суспільному житті.

Письменник досягає цього різними художніми знахідками. Так, в усмішці “Ох, і лікували нас…” він, змальовуючи бабу Палажку, її методи лікування, виділяє композиційно в окремі частини медичну спеціалізацію жінки: хірургічні хвороби, хвороби на очах, зубний біль, жіночі хвороби.

Усмішка “Газета – дуже велике діло” має іншу особливість: серйозний початок і контраст з подальшою оповіддю. Власне, це доведення думки від протилежного. Идеться про сільського трудівника, отож, корисність газети в його господарстві стверджується детально, послідовно і теж за певними рубриками, наприклад: жнива, молочарство, пасічництво… Але найпотрібніша газета в справі виховання дітей.

Цим власним відкриттям гуморист щиро ділиться з читачем: “…дітей одною газетою не виховаєш, треба збирати всі газети і підшивати одну до другої, як зшиток, і от як не слухає Ванько, берете той зшиток та його по голові…”

Чи не найприкметніша риса вишнівських усмішок – їхній ліризм, м’яка, доброзичлива тональність з окремими топкими іронічними вкрапленнями. Це досягається і розповіддю від першої особи, і інтонацією автора – щирою, людяною, і мовою – іронічно-доброзичливою, багатою на розмовно-побутові слова, часто індивідуально-окреслені (“сидю”, “ке, думаю…”), і поняттями, термінами, діалектизмами, що творять неповторний мовний колорит усмішок.

Такі визначальні риси цього оригінального гумористичного жанру, народженого Остапом Вишнею з безмежної любові до окремої людини й рідного народу.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

“Усмішки” Остапа Вишні