Украіна як заручниця в імперській “тюрмі народів”

Поема “Кавказ” є одним із кращих зразків політичноі сатири на царизм колишньоі Росіі. Поема була прямим закликом до боротьби всіх поневолених народів, в тому числі й Украіни, яка на той час входила до складу Російськоі імперіі. Основна тема твору Ї висловлення палкого протесту проти кріпосницько-самодержавноі системі і загарбницько-колоніальноі війни на Кавказі, заклик до поневолених народів боротися проти царизму. Змальовуючи загальний фон поданоі нам картини, поет нагадує, що внаслідок тривалоі багатолітньоі війни Кавказ являє собою

гори, “засіяні горем, кровію политі”. І далі Шевченко подає сумну картину жертв війни: Лягло костьми Людей муштрованих чимало. А сльоз, а крові! Напоіть Всіх імператорів би стало З дітьми і внуками, втопить В сльозах удов’іх. Показавши криваві наслідки війни, Шевченко вказує і на іі винуватців, сатирично “прославляючи” Слава! Слава! І нашим батюшка-царям Слава! “Хорти, і гончі, і псарі” Ї це сатиричні назви всієі тієі зграі генералів і чиновників, які були на службі у царя і які допомагали влаштовувати криваві війни.

Далі Шевченко показує загарбницько-колоніальний характер війни на Кавказі:

Нам

тільки сакля очі коле: Чого вона стоіть у вас, Не нами дана; чом ми вам Чурек же ваш, та вам не кинем, Як тій собаці! Чом ви нам Платить за сонце не повинні! Такими були справжні інтереси царизму на Кавказі. Але своі загарбницькі наміри царизм намагається приховати гаслами освіти, добра, справедливості, які він нібито ніс на Кавказ. Цю маску поет зриває з величезною художньою силою. Тюрми, каторга, злидні, криваве грабіжництво, здирання шкури з “брата”, тобто з трудящих, продавання і програвання в карти кріпаків, тяжке гноблення народів, унаслідок чого “од молдованина до фіна на всіх язиках все мовчить”, переслідування революційноі думки, яка йшла з Заходу, Ї така справжня суть “культури” і “справедливості” кріпосницько-самодержавноі системи. Далі Шевченко говорить, що для того, щоб загарбати у трудящих Кавказу “чурек”, і “саклю”, і “сині гори останніі” і примусити навіть “платить за сонце”, царизм ніс на Кавказ і те знаряддя, яке могло забезпечити це грабування: і тюрми, кайдани і “кнути узлуваті”. Шевченко яскраво показує, що гноблення царизмом трудящих його загарбницько-колоніальна політика освячується релігією: Ви ще темні! Святим хрестом не просвіщенні, У нас навчіться!.. В нас дери, Дери та дай, І просто в рай, Хоч і рідню всю забери. Поет показує, що церква своім авторитетом покриває всі криваві діла самодержавства: У нас Святую біблію читає Святий чернець і научає, Що нар якийсь-то свині пас Та дружню жінку взяв до себе, А друга вбив. Тепер на небі! От бачите, які у нас Сидять на небі! Крім того, Шевченко показує, що релігія є ворогом активноі боротьби трудящих за волю, бо вона радить…тільки плакать, плакать, плакать І хліб насущний замісить Кривавим потом і сльозами. Основним художнім засобом, який вживає Шевченко у викритті лицемірства царизму і релігіі, є сарказм: На те письменні ми, Читаєм Божіі глаголи!.. І од глибокоі тюрми Та до високого престола Ї Усі ми в золоті і голі. Характерним художнім засобом поеми “Кавказ” є також одверте гнівне викриття Шевченко лицемірства і кривавоі гнобительськоі політики царизму і церкви: По закону апостола Ви любите брата! Суєслови, лицеміри, Господом прокляті! Зображуючи Кавказ, Шевченко використовує революційний міф про непокірного борця Прометея проти самодержця Ї бога Зевса. Місце перебування покараного Прометея міф пов’язує саме з Кавказькими горами. Тому природним було використання цього міфу в поемі, присвяченій боротьбі кавказьких народів проти царизму. Образ Прометея в поемі перетворюється в символ мужніх оборонців волі Кавказу, які борються з “двоголовим орлом” Ї царизмом.

У образі Прометея Шевченко підкреслює мотив незламності і непереможності борця за свободу, кажучи, що серце покараного велетня “знову оживає і сміється знову”. Цей революційний оптимізм має величезне значення для розуміння всієі поеми: змальовуючи образ Прометея, Шевченко висловлює віру в перемогу трудящих над гнобителями. Отже, у своій поемі Шевченко яскраво показав, що війну проти кавказьких народів вів не російський народ, а царизм у своіх експлуататорських цілях, і ця війна, як і царизм в цілому, були глибоко ворожими всім народам тодішньоі Росіі.

Міфологічний Прометей Ї це борець за свободу і захист людей. До образу Прометея зверталися митці багатьох народів різних епох. У давньогрецького поета Есхіла Прометей викрадає вогонь і передає його людям, навчає народ різних ремесел (“Прикутий Прометей”), П. Б. Шеллі у драмі “Визволений Прометей” дав образ борця, який не примирився з Зевсом. Дж. Г. Байрон у вірші “Прометей” висловив віру в торжество гуманізму. У російській літературі до образу Прометея звертався М. Ломоносов. М. Огарьов у вірші “Прометей” закликав до подвигу, висловив віру в силу людського духу. В украінській літературі у І. Котляревського в “Енеіді” зустрічаємо травестований образ Прометея. У Т. Г. Шевченка в поемі “Кавказ” постає стислий, але виразний образ прикутого титана: За горами гори, хмарою повиті, Засіяні горем, кровію политі; Споконвіку Прометея там орел карає Щодень божий добрі ребра Й серце розбиває… Шевченківський Прометей символізує силу народу, його могутність і нескореність. Орел же в поемі асоціюється з двоголовим орлом самодержавства. Царат, ворожі сили не зможуть скувати живоі душі народу. Народ безсмертний. Його кров живуща, душа жива: Розбиває, та не вип’є Живучоі крові… Поет радіє з приводу того, що серце народу “знову оживає і сміється знову”. Саме це основне в образі Прометея. Як гімн нездоланності народу упевнено звучать слова поеми: Не вмирає душа наша, Не вмирає воля. І неситий не виоре На дні моря поле, Не скує душі живоі І слова живого… Образ Прометея у “Кавказі” Ї то запорука непокірливості, титанізму народів у іх потягу до волі, до об’єднання проти спільного ворога Ї Росіі. Саме через образ Прометея-народу Шевченко висловив своє велике обурення і гнів проти організаторів війни, яку вела Росія за приєднання Кавказу до імперіі.

Сплинуло багато часу відтоді. Але, аналізуючи подіі в Чечні, подумки переконуєшся в правоті поета. І хочеться крикнути: Люди, зупиніться! Не проливайте кров людську! І саме образ Прометея примусив мене зробити такі висновки. Не дивно, що Прометей-народ в Шевченковій поемі “Кавказ” Ї найсильніше втілення цього світового образу в украінській поезіі.

Поема “Кавказ” Ї це громадський подвиг Шевченка, бо в ній уперше в літературі кинуто заклик: “Борітеся Ї поборете!” Ця поема Ї велична тривожна пісня про поневолені народи, яких вогнем і мечем підкорила Росія.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Украіна як заручниця в імперській “тюрмі народів”