Жив одного разу король із трьома синами. Король цей усе своє життя тільки й робив, що полював, ні про що іншому знати не бажав. Та синів з малих років до полювання привчав, завжди й усюди із собою брав; королевичі кожний куточок у його вгіддях мисливських знали, усі снежники, усі урочища облазили. Тільки у одне заповідне

У бідній халупі на узліссі лісу жили чоловік із дружиною. Були у них три дочки, схожі одна на Іншу як дві краплі води. Чоловік ходив у ліс по гриби, за дикими яблуками або грушами й приносив усе це додому. А дружина працювала на чужих людей - пряла їм вовна.

Було те або не було, жила одного разу бідна жінка. Та був у неї син по імені Марци. Чесний, прямодушний був цей Марци. А до того ж ще такий розумний, спритний, діловий так спритний, що слух про нього по всій країні пройшов: на всі, мол, гаразд Марци, за яке б справу не узявся. Дійшла його слава й до короля.

А ось ще було там, де й не було, так не так уже щоб далеко - у Голубиному селі, Жив-поживав бідний пастух, молодець із себе яких мало. Не було у хлопця нічого на світі, одна тільки ціпок так хитрючий коза-віщунка. Та, щоб ви знали, хлопець без праці управлявся із цілою сотнею чужих овець, а із цією своєю козою ну ніяк злагодити не міг.

Було одного разу там, де й не було, по ту сторону океану небаченого - велике море, а посередині моря великий-великий острів; посередині цього острова стояла більша гора, а на вершині гори тисячолітнє дерево. На тому дереві було дев'яносто дев'ять галузей, і на дев'яносто

Чи Було, не було, звідси за сімдесятьма сьома державами жила бідна жінка. Був у неї єдиний син, так тільки і його-те вона не всякий день нагодувати могла. Вона б і нагодувала - було б чому. Одного разу встав син від порожнього стола й говорить:

- Не прагну я, матінка,

Жив на світі бідняк, і нічогісінько у нього не було, зате діточок було більше, ніж дірочок у ситі. Ніяк не міг бідняк дітей прокормити - один день поїдять абияк, а інший день і зовсім так. Горює бідняк, не знає, що йому робити.

- Підросли адже вже, не маленькі, - повторює батько синам, - ступайте найміться до кого-нікому у служіння.

Так тільки

Було у одного ткача дві дружини, і від кожної дружини - по дочці. Одну з дочок кликали Счастливка, а іншу - Несчастливка. Ткач любив більше старшу дружину і її дочка Счастливку. Ця старша дружина і її дочка нічого не робили по господарстві, тільки сиділи так ялини. Несчастливка ж і її мати сукали пряжу, забирали будинок, а до кінця

Минуле це або небилиця, а одного разу жила на світі баба, і була у неї дочка, по прозванню Катица Тердсели. Дівчина виросла така розумна й спритна, що будь-яке завдання було їй дарма.

Трапилося так, що занедужала мати Катици Тердсели. Занедужала й сказала своєї дочки:

- Ех, донечка! Видне, смерть моя приходить.

Чи Минуле це, або небилиця, а жила на світі одна баба. Вона була старіше самої старої занедбаної дороги, старіше садівника, який розсадив

Дерева по землі.

Але хоч і старість прийшла, а баба ця ніколи не думала про те, що може одного разу настати і її черга - що до неї постукається смерть. День і ніч не розгинала вона спини, по господарстві