У одному селі старий з бабою жили. Сабоно вони бідували, хліб їли не досита. Зібрала якось баба останні дровишки - грубку перетопити прагла, так розпалити нема чим: скіпи немає. Говорить баба старому: - Пекти розпалити нема чим! Сходь-но у ліс за скіпою. Зрубай березу - скіпи запасемо. Старий побрав

Коли, у які далекі часи це трапилося, ніхто сказати не може, але тільки саме собою зрозуміло, що й алангасаров (велетні) уже на світі не було, і нащадки Уда розселилися у лісовому краї різними племенами, і Инмар з Килдисином не з'являлися більше людям. Саме тоді-те на ріці Камі поселилося плем'я, яке називали чудь ясноока.