Учнівський твір за казкою “Дванадцять місяців”

Шкільний твір С. Маршан “Дванадцять місяців”. Жила-була пасербиця. І не було їй спокою в сім’ї. Мачуха та її дочка примушували пасербицю виконувати найважчу чорну роботу. Все виконувала вона безвідмовно. Одного разу мачуха поставила перед пасербицею, здавалося, зовсім безглузде завдання. Річ у тому, що королеві забажалося серед зими пролісків. Вона пообіцяла тому, хто принесе кошик пролісків, стільки золота, скільки у кошику буде квітів. Почула про це мачуха і захотіла розбагатіти. Але кому доручити збирати проліски взимку? Звісно, пасербиці.

Ось і вирушила бідолаха у засніжений ліс. У лісі дівчинка побачила багаття, навколо нього – людей. Вони дозволили пасербиці погрітися біля вогнища і з’ясували, навіщо вона прийшла до лісу. Незнайомці, з якими зустрілася дівчинка, були брати-місяці. В їх владі було домовитися проміж собою про те, щоб серед лютої зими раптово на одну годину засяяло квітневе сонце. Дівчинка не просто поверталася додому з кошиком пролісків, а ще з подарунком від Квітня – з чарівною каблучкою.

Ця каблучка і допомогла пасербиці в лиху годину. Побачивши чудовий букет пролісків, королева сама забажала вирушити у

ліс по квіти. Потрібне місце могла вказати тільки пасербиця. Опинившись у лісі зі своєю свитою, королева стала свідком низки надзвичайних подій. Кожен з місяців демонстрував один за одним свої здібності. Проліски змінювалися іншими квітами, ягодами, грибами. Йшов рясний дощ, налітав вітер, і знову була зима. А потім вийшов Січень і запитав, у кого які бажання. Мачуха і дочка захотіли шуби. Січень подарував їм шуби з собачого хутра, і вони перетворилися на собак. У кожного були свої вимоги. Лише пасербиця нічого не просила. Вона звикла одержувати все своєю працею. Брати-місяці нагородили працьовиту дівчину за її добрі справи. Кожен дав їй одяг, прикраси. Місяці захоплювалися її красою, добрим, чутливим серцем, вмілими руками.

Місяці дали їй також казкових білих коней, щоб пасербиця з подарунками швидше дісталася додому. І тут виявилися найкращі якості дівчини. Вона не змогла залишити без допомоги королеву і її супутників. Запропонувала місце в санях, дала одяг, щоб не змерзли. Ця історія повчальна. Ніколи не треба ставити себе над іншими, зазнаватися, намагатися скривдити, розбагатіти за рахунок іншого, бо і на собак перетворитися недовго, як це сталося з мачухою та її дочкою.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Учнівський твір за казкою “Дванадцять місяців”