Жив колись одна людина, глупее на світі й не знайдеш. Побачив, що старі й баби, коли читають, окуляри надягають, і теж розв'язав окулярами обзавестися. Прийшов у крамницю, окуляри попросив. Напнув на ніс, побрав календар, дивиться - нічого прочитати не може. Інші окуляри попросив. Хазяїн послужливий - цілих

За давніх часів жив на світі сабоний, розумний і гарний юнак. Тільки лихо: ока у нього блищали, як у видючого, але бачити він нічого не бачив. Усе жалували його у селищі, а дівчини й хлопці ніколи не забували всюди запрошувати його із собою.

Якось раз покликали його друзі у сусіднє село. Погуляли,

Давним-давно, коли на землі ще й людей не було, а росли тільки дерева й зеленіли трави, парили у небі птаха так стрибали-скакали різні

Зверушки, ниспослал Небесний володар на землю небачену посуху. Тяглася ця посуха місяць за місяцем, і не було їй кінця.

Сонце,

У часи давні-старожитні жили два брати. Брати рано осиротіли. Старший брат був жадібний і скупий. Він забрал собі вся спадщина, а молодшому братові залишив одну тільки хатину.

Біля тієї хатини росло чудесне дерево карамбола, воно давало смачні, солодкі плоди. Молодший брат і його дружина

У однієї людини було дві дружини й від кожної дружини по дочці. Він однаково любив обох дочок, і у сім'ї панували мир і згода. Але коли старша дружина вмерла, молодша стала опікуватися тільки про свою дочку й погано ставитися до пасербиці. Її рідна дочка смачно їла й красиво одягалася, а пасербиця з ранку до вечора трудилася

Одного разу, коли вже завечоріло, сиділи чотири ушановані старці й розмова меж собою вели, потішали один одного дивовижними історіями про далекі краї.

Перший старець сказав:

- Одного разу прогулювався я по берегу ріки Боде, дивлюся - величезний буйвіл, завбільшки з гору, стоїть на одному березі ріки, а сам витягнув шию, дістав до іншого

Давним-давно жив на світі один тесля. Купив він якось на цілих сто монет гарної деревини: розв'язав майструвати сохи на продаж.

Відкрив тесля майстерню біля самої проїзної дороги. Хто не пройде повз - обов'язково загляне.

Один перехожий заглянув і говорить:

- Соха потрібна вище так поважче, такий краще орати.

За давніх часів краєм Ті правил надзвичайно жадібний, пихатий і властолюбний правитель. Та завів він таке правило: щодня, вислухавши доповіді підлеглих, сідав він у тіні розкидистого дерева баньян, що росло у самої проїзної дороги. Хто не пройде, не проїде повз, повинен зняти капелюх з голови й схилитися у низькому уклоні. А коли кого правитель