Одного разу тигр відчув голод. Він виліз із густих заростей, потягнувся, рикнув і відправився на пошуки видобутку. Птаха, олені, навіть ведмеді - усе розбіглися, не бажаючи попадатися йому на очі. Полохлива лань схоронилася за колючим чагарником. Білка прожогом злетіла на дерево, прошмигнула у дупло й, висунувши мордочку,

За давніх часів жив одна людина, і була у нього кішка, яку він уважав такий розумної, такий незвичайної, що величав її не інакше, як Небесної.

Прийшов до хазяїна кішки якось гість, почув це прізвисько, здивувався й запитує:

- Чому ви, люб'язний, називаєте звичайну кішку Небесної?

- Ця кішка зовсім не звичайна, - відповідає хазяїн.- Настільки

За давніх часів у гірському краї жив один жадібний і злий старійшина. Та у нього не було дітей. Довго старійшина підносив молитви богам, робив їм щедрі підношення, і нарешті у нього народився син. Але щастя старійшині не додалося, тому що син виявився вуж боляче дивовижним. У народі

Жив так був за старих часів багатій лихвар, і у тій же окрузі жила-була бідна-пребідна сім'я. Вічно була вона у боргах, ніяк не могла повернути тому лихвареві тридцять куанов. Уже скільки раз приходив лихвар, борг вимагав, а біднякам платити нема чим, і тому

Незабаром після того випадку у одному селищі чиновний старшина видавав дочку заміж. Запросив він на весільний бенкет приятелів своїх, старшин з далеких і близьких селищ. Довідався про цю радісну подію й веселун Куой. Нарядився він у парчеве плаття, вивів знадвору козла й відправився до того чиновного старшини на свято.

Незабаром наздогнав його окружний старшина

За давніх літ жили у одному селищі чоловік і дружина. Були вони великі ледарі. Про їхню лінь уся округа знала. Дуже хотілося ледарям, щоб у будинку було й рису повнісінько, і кукурудзи, так не хотілося пні викорчовувати, поле під посів готовити. Подружжя чурались усякої роботи й сподівалися, що одного чудового дня сам Зан Катові - бог рису - стане їх другом.

Давним-давно жила на світі дівчина-недотепа: поле не могла обробляти, пряжу не вміла прясти, навіть співати як випливає й те не навчилася. Одні гулянки на розумі так байдикування. Дарма бідні батьки наставляли дочку розуму-розуму, дарма корили докорами, у ліні докоряли, - вона їх слова повз вуха пропускала. Та при всьому при тому жилося недотепі

Один подорожанин задумав відпочити у тіні великого дерева. Він ліг і заснув, а коли зібрався йти далі, виявив, що гаманця у нього наче й не було. Поблизу перебувало село.

Не знаючи, чим допомогти своєму горю, подорожанин у розпачі став із криками кататися по землі. На шум збіглися люди й прийнялися судачити:

- Злодійство

Давним-давно приїхав у У'єтнам один важливий китайський чиновник і став хвастатися, що малює швидше всіх на світі.

Почув це у'єтнамець по імені Кинь, прийшов до чиновника й говорить:

- Я, пан, можу посостязаться з вами. Подивимося, хто з нас двох швидше малює.

Чиновник вислухав у'єтнамця, зарозуміло посміхнувся й відповів:

- Нехай усього раз ударять у барабан:

Давним-давно жили чотири школярі. Кожний з них уважав себе митецьким віршотворцем. Одного разу прийшли вони до храму Будди, побачили там дзвін і здумали про нього вірші скласти. Перший почав так: У храмі сем дзвін є... Другий продовжив, вдохновясь:

Удариш - співає "дин-дон!"Третій,