Творчість Жана Франсуа Мілле

Охарактеризуємо тут творчість одного з них – нормандця Жана Франсуа Мілле (1814 – 1875) – “великого селянина”, який, як вважають французи, не мав попередників. Народився він у маленькому селищі поблизу моря і пройшов у велике мистецтво шлях, подібний Шевченковому У селі хлопчик не бачив жодного маляра, однак мав суто інстинктивний потяг до живопису: виконуючи сільські роботи (сіяв, копав землю, косив, молотив, рубав дрова), він на білій стіні намалював, як свідчить Легенда, дерево, потім фруктовий сад, згодом селянина, котрий повертається

з церкви (родичі впізнали його).

У 20 років Мілле почав навчатися малюванню, у 23 потрапив до майстерні Поля Делароша – майстра історичного живопису, Твори якого пропонував Шевченкові для наслідування Брюллов, що залишилося на рівні пропозиції. У 1844 р. Жан Франсуа виставив своє полотно “Молочарка”, де зробив спробу узгодити академічний канон із власною манерою. Пізніше він цілком відмовився від академізму, прийнявши наприкінці 40-х років (полотно “Віяльник”, 1848) важливе рішення – зображати селян та їхнє просте суворе життя.

Створивши узагальнений образ праці, Мілле підніс його до філософських

узагальнень: пози його персонажів, найпростіші дії, котрі вони виконують, мають підтекст величавого заглиблення у вікову мудрість, у глибинні сєиси людського буття. Праця у його розумінні тотожна знанням про істину – так художник розповідав про благородство, духовність, високу мораль, чистоту помислів сільського трудівника. Подібним чином зображав своїх героїв (особливо у повістях) Шевченко. На його думку, вони, вихідці з українського села, своєю працею або талантом і моральними якостями є істинними подвижниками, духовними лицарями.

До речі, зіставляючи Шевченка-художника з французьким митцем, П. Білецький зауважив, що “Мілле переважає Шевченка як майстра, але Шевченко випереджає Мілле як філософ”, очевидно, маючи на увазі й поетичні твори українця. Як і український, нормандський митець досконало володів лінійним і тонованим малюнком: використовував різну техніку – олівець, перо, пастель, з середини 1850-х років виконував офорти і по праву вважався одним з кращих рисувальників ХІХ ст.. Про його творчість написані численні дослідження.

У картинах “великого селянина” Мілле вбачали мотиви епічної поезії, притчовість Біблії, силу мікеланджелівськихузагальнень. Зокрема про картину.”Обід женців” (1853) Готьє відгукнувся так: “Деякі з цих окоренкуватих селян чимось подібні до флорентійців, статури, надані їм художником, нагадують постави Мікеланджелових статуй, вони дихають величчю працівників, які живуть одним з природою життям” Такими ж є і окремі персонажі поезії-прози-малярства Шевченка, який перегукується з Мілле концептуальним підходом до спільних тем


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Творчість Жана Франсуа Мілле