Творчість Євгенія Івановича Чарушина (1901-1965)


Багато в чому співзвучно тематиці й письменницькій манері Бориса Житкова й Віталія Біанкі творчість Євгенія Івановича Чарушина. Вирослий у сім’ї художника, Е. Чарушин почав свою діяльність як ілюстратор дитячих книг, Перші його власні добутки з’явилися в 1929 році. Це були спочатку книжки-картинки: “Вільні птахи”, “Різні звірі”. Потім у журналах “Їжак” і “Чиж” друкуються маленькі оповідання, написані й ілюстровані Е. Чарушиним (“Перший тетерев”, “Ведмежата”, “Волчишко”).

Тут усе дається в русі, у розвитку. Оповідання “Волчишко” починається подібно народним казкам про тварин: “Жив у лісі волчишко з матір’ю. От якось раз пішла мати на полювання”2. Виявившись без матері, кошлатий, скуйовджений волчишка попадає в будинок людини. Письменник показує змужніння маленького звіра. Спочатку волчишка “живе тремтить”, потім “тихесенько живе”, але поступово стає усе энергичнее й хоробріше. В 1935 році Е. Чарушин писав у журналі “Дитяча література”, що найбільше йому подобається зображувати маленьких звірів і птахів, зворушливо безпомічних і в той же час цікавих, тому що в них угадуються риси майбутніх дорослих тварин. Мабуть, це і є ключ до розуміння багато чого у Творчості Е. И. Чарушина, письменника й художника. Він не дивиться на тварин холодним поглядом натураліста або фотографа. Його


оповідання не просто галерея портретів – це сюжетні історії, новели, казки. Вони будять у дітях любов до тварин, причетність до природи. Влучні й колоритні характеристики звірів: “Тюпа – ловкач незграбний” ‘ – так пише Чарушин окотенке.

У добутках Е. Чарушина діють не тільки тварини. У нього є багато й людських характерів. Наприклад, дівчинка Аня, що любить малювати, піклуватися про тварин. До неї несуть пташенят і звіринок (оповідання “Захочеш їсти – говорити навчишся”). Маленький Никитка – герой збірника “Никитка і його друзі” (уперше опублікований в 1938 р., доповнений в 1947 р.), допитливий чфантазер, жадібно вбираючий все нове, що бачить навколо. Те він возиться з кошеням Тюпой, те грає із щеням Томкой. Граючи “у доктора”, Никитка змушує щеня висунути Мова, збирається почистити йому зуби, намагається виміряти температуру. У процесі гри Никитка довідається звички тварин і звикає піклуватися про їх. Характерні риси творчої манери Е. Чарушина втілилися в збірнику “Більші й маленькі” (М., 1973). Він складається з коротких оповідань. Сюжетно оповідання являють собою бесіди птахів і звірів з їхніми дитинчатами. Утоку вчить плавати каченят: “Ви, як човника, плавайте! Ногами, як веслами, воду загрібайте!” Дятел розмовляє із пташенятами: “Ви лазайте, ви плазуйте, когт’яии чіпляйтеся, хвостами впирайтеся”. Олениха кричить оленяті: “Дивися на мене! Скакай як я!”

Глави цієї книги так і називаються: “Дятли із пташенятами”, “Утоку з каченятами”, “Олениха з оленям”. Остання глава книги – це пряме звертання письменника до дитини-читача: “Подивився картинки? Прочитав цю книжку? Довідався, як звірі й птахи своїх хлопців учать їжу добувати, себе рятувати? Ти людина – хазяїн всієї природи. Тобі всі знати потрібно”. Виховання гуманістичних почуттів, хазяйської турботи про всім живому на землі становить основу творчої практики Е. Чарушина. Саме тому його добутку звучать сучасно для покоління, що росте в 70-і роки. Книги його переведені більш ніж на сорок мов народів РОСІЇ й багато європейських мов



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Творчість Євгенія Івановича Чарушина (1901-1965)

Categories: Нові твори

Links