Творчість корифеїв українського театру. Іван Карпенко-Карий

І. Подвиг корифеїв. (Праця над створенням національного українського театру розпочалася фактично тоді, коли було заборонене все українське – забороне­ний український театр, література. Корифеї провели масштабну роботу з від­бору акторів, матеріалу для репертуару, їм доводилося увесь час боротися за право на існування.)

1. Соціальні та економічні умови існування театру. (По-перше, театру кори феїв чинили усілякі бюрократичні перепони в роботі. Наприклад, заборо­няли трупі виступити в Києві, тоді як вона вже здобула визнання за межами

України, в Москві та Петербурзі. По-друге, в країні було дуже мало театрів, і трупі часто доводилося виступати у непристосованих до професійної гри приміщеннях. По-третє, треба було перемогти звичний українському гляда­чеві етнографізм та дешевий мелодраматизм посередніх творів. Треба було виховати глядача. Цікаво, що діячам театру корифеїв були не чужі соціальні рухи другої половини XІX століття: Старицький належав до Київської гро­мади, Карпенко-Карий діставав паспорти для революціонерів.)

2. Репертуар та популярність групи.

ІІ. Специфіка драматургічної діяльності членів трупи. (Творчість трупи розвивала­ся

у багатьох напрямах; майже всі вони були непересічними і різноплановими акторами і мати талант у різних сферах драматургії. Окрім п’єс іноземних ав­торів вони ставили й власні твори, які в нашій країні до сьогодні є популярни­ми, наприклад “Сто тисяч” І. Карпенка-Карого. Увага драматургів зосереджу­валася на народному звучанні іі колориті вистав, психологічній заглибленості творів, чи то комедій, чи трагікомедій, драм.)

1. Особливості творчості Марка Кропивницького та Михайла Старицького. (Ці діячі – віддані служителі українського мистецтва, що все своє жит­тя боролися за права національного театру на існування й культурну цін­ність. Кропивницький розкрив у національному контексті жанр соціально – психологічної драми (“Доки сонце зійде, роса очі виїсть”, “Дай серцю волю – заведе в неволю”), осмислив жанр водевілю. Обидва письменники широко вдавалися до інсценізації чужих творів: “Тарас Бульба”, “Різдвяна ніч”, “За двома зайцями” (за п’єсою 1. Нечуя-Левицького “На Кожум’яках”), “Невольник” (за твором Шевченка) тощо. Окрім драм та водевілів, Михай­ло Старицький, всупереч забороні, на історичну тематику створив ще й низку історичних п’єс – “Маруся-Богуславка”, “Богдан Хмельницький”.)

2. Іван Карпенко-Карий – актор. Багатогранність таланту.

3. Риси реалізму у творчості 1. Карпенка-Карого. (Головне для реалізму – виділення з ситуації, образу характерних рис, типовості. Карпенко-Карий майстерно зображував суспільні процеси, що дуже активізувалися у другій половині XІX століття. У поєднанні з глибоким психологізмом, що також є важливою частиною реалістичного зображення, це надало п’єсам масш­табу, широкого звучання.)

4. .Жанр комедії.

5. Трагікомедія “Мартин Боруля”. Універсальність сюжету. (Напевно, най­краще талант Карпенка-Карого виявився в жанрі трагікомедії як одному з найбільш органічних драматичних жанрів. Він дає змогу передати у формі, доступній широкому глядачеві, ідеї гуманізму та традиційних народних і загальнолюдських цінностей, які сповідував автор. “Мартин Боруля” – чу­довий приклад цього. Сюжет твору легко впізнати – він відомий із бага­тьох світових літературних і фольклорних джерел. Щось подібне є навіть у Біблії, коли іудеї створили собі золотого кумира і приносили йому крива­ві жертви замість того, щоб поклонятись єдиному Богу. Так само й герой п’єси все, що має цінного, приносить у жертву речі, яка цього абсолютно не варта. Таким чином автор розкриває глядачам очі на те, що дуже легко схибити у виборі життєвої мети.)

6. Чоловічі образи.

7. Жіночі образи. (Особливістю творчості Карпенка-Карого є те, що в його п’єсах майже всі жіночі образи позитивні. Це, на мою думку, співвідно­ситься з традиційним слов’янським сприйняттям жінки як творчої сили, уособлення любові, хранительки родинного вогнища. Цій характеристиці повністю відповідають Палажка й Марися, хоча Палажка й надто довіряє безглуздим фантазіям чоловіка. Марися ж схожа на фольклорний образ української дівчини.)


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

Творчість корифеїв українського театру. Іван Карпенко-Карий