Творчість Гете у Вецларе
У січні 1771 м. Гете захистив дисертацію, одержав ступінь кандидата прав і повернувся зі Страсбурга у Франкфурт. Тут він закінчував свого “Геца”, а потім направився для юридичної практики в невелике містечко Вецлар, де перебував німецький імперський суд. Діяльність цієї старезної установи, як у дзеркалі, відбивала загальний стан “імперії”. Ревізія не проводилася отут більше шістдесяти років, і тепер, коли вона почалася, ревізори заплуталися в клубку зі зловживань, небрежностей і дротиків.
З якого кінця починати перегортати ці
“Усяка чесна людина зрозуміє, яке дурне враження робили всі ці оповідання про несправедливості, безладдя, інтриги й підкупах на молоде серце, що жадало правди й добра, служінню яким воно себе присвятило,- писав Гете про своє перебування в-вецларе.- Справи йшли по одному шаблоні. Той, хто хотів, продуктивної діяльності, повинен був служити. тільки людям неправим… Мистецтво ухильно лавірувати серед обставин було потрібно насамперед”. ‘ У Вецларе Гете познайомився з нареченою
Він звик проводити у цього привітного вогнища довгі годинники. Нещасна любов підсилила й без того розлад, що наростав у ньому, з навколишнім світом. Всі частіше знаходили на нього приступи туги, коли життя здавалося нестерпною. Він бачив, що багато молодих людей, його однолітки, випробовують таку ж тривогу й тугу й не знають, як позбутися від її. “…терза незадоволеними страстями, не спонукувані ззовні ні до якої серйозної діяльності, з єдиною перспективою вічно обертатися в млявому, тупій, міщанській житті, ми, повні невдоволення й зарозуміле презирство до миру, ріднилися з думкою про можливості розстатися з життям за своїм розсудом”,- писав Гете в книзі “Поезія й правда”, згадуючи про цей час.
Як вийти із цього стану безвихідності?
Що робити? Такі питання вставали перед ним, коли він довідався, що один з молодих службовців при Вецларской судовій палаті, секретар Брауншвейгского посольства Ерузалем, покінчив самогубством. Ерузалем теж страждав від нерозділеної любові, але до цього приєдналося й інше: образа, нанесена йому якимось аристократом. Сумна доля Ерузалема, його самотній постріл, власні роздирання й сумніви, що обрид трясовина німецької провінції з її становими забобонами й байдужістю до людини – все це злилося, зв’язалося й начебто озарилось для Гете яскравим спалахом. Він знайшов звільнення від гнітючої його ваги. Але не пістолет взяв він у руки, а перо. Гете почав писати книгу про молодого сучасника з його незадоволеними поривами, з його тугою й загостреною чутливістю.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)