Твір по сюжеті роману “У колі першому”

Олександр Ісайович Солженицин народився в 1918 році в Кисловодську; батько його походив із селянського роду, мати – дочка пастуха, що став згодом заможним хуторянином. Після середньої школи Солженицин закінчив у Дон^-донові-Дону-ростові-на^-доні математичний^-математичний-фізико-математичний факультет університету, одночасно надійшов заочником у Московський інститут філософії И літератури. Не закінчивши в ньому двох курсів, він пішов на війну, з 1942 по 1945 рік командував на фронті батареєю, був нагороджений орденами й медалями. У лютому 1945

року у званні капітана Солженицин був арештований за критику Сталіна й засуджений на вісім років, з яких майже рік провів під наслідком і в пересиланні, три – у тюремному НДІ й чотири самих важких – на загальних роботах у політичному Особлаге.

Потім був засланий у Казахстан “навічно”, однак у лютому 1957 року був реабілітований. Після виходу з висновку Солженицин працював шкільним учителем у Рязані. Після появи в 1962 році добутку “Один день Івана Денисовича” він був прийнятий у Сполучник письменників. Але наступні роботи винуж1 ден був віддавати в “самвидав” або друкувати за рубежем.’

В 1969 році Солженицин був виключений зі Сполучника письменників, а в 1970 році – визнаний гідним Нобелівської премії по літературі. В 1974 році у зв’язку з виходом першого тому “Архіпелагу ГУЛАГ” письменник був насильно виселений з Росії. До 1976 року Солженицин жив у Цюріху, потім перебрався в американський штат Вермонт, природою напоминающий середню смугу Росії. В 1994 році Солженицин і його сім’я вернулися на Батьківщину

Хоча сам письменник і затверджував, що найбільш манлива його в літературі форма – “поліфонічна з точними прикметами часу й місця дії”, з п’яти його великих речей, як це ні дивно, романом у повному змісті є “У колі першому”, тому що “Архіпелаг ГУЛАГ” відповідно до підзаголовка – “досвід художнього дослідження”: епопея “Червоне колесо”- “оповідання в отмеренних строках”. “Раковий корпус”, по авторській волі.- повість. “Один день Івана Денисовича” – оповідання

Роман “У колі першому” писався тринадцять років і мав сім редакцій. Сюжет полягає в тому, що дипломат Володин дзвонить в американське посольство, щоб сказати про те, що через три дні в Нью-Йорку буде украдений секрет атомної бомби. Підслуханий і записаний на плівку розмову доставляють на “шарашку” – науково-дослідна установа в системі МГБ, у якому ув’язнені створюють методику розпізнання голосів. Зміст роману роз’яснений зеком: “Шарашка – вище, краще, перше коло пекла”. Володин дає інше роз’яснення, вичерчуючи на землі коло: “От бачиш коло? Це – батьківщина. Це – перше коло. А от другий, він ширше. Це – людство. І перше коло не входить у другий. Отут забори перед рассудков. І виходить, що ніякого людства немає. А тільки батьківщини, батьківщини, і різні в усіх…”

У повісті “Раковий корпус” Солженицин висунув свою версію “порушення рака”: сталинизма, червоного терору, репресій

В оповіданні “Один день Івана Денисовича” образ Івана Денисовича зложився з образа солдата Шухова, що воював з автором на фронті, загального досвіду бранців і особистого досвіду автора в Особливому таборі, де він працював муляром

На перших сторінках автор відправляє читача разом із Шуховим у барак, санчастину, їдальню, штабний барак, крім Бура. Ми довідаємося життя зека зсередини. Тут інша шкала цінностей. Вісім років табірного життя привчили Шухова бути уважним до всякого дріб’язку, тому що від цього залежить благополуччя, здоров’я й саме життя лагерника. От він, скориставшись помилкою кухаря, “закосив” дві зайві миски каші; от підібрав по дорозі шматок ножівки, щоб заточити з нього шевський ножичок. Коли ми читаємо наприкінці повести, що Шухов засипав “цілком удоволенний”, це викликає в нас почуття жалю. Удачі Шухова виявилися в тім, що він уник табірних напастей: “не посадили… не вигнали… не попався… не занедужав”. Час дії позначений січнем 1951 року

Герої повести, що розділили одну долю з Іваном Денисовичем, з’являються в повісті непомітно. Це бригадир Тюрин, кавторанг Буйновский, герой Бухенвальда Сенька Клевшин, Цезар Маркович, хлоп’я Гопчик… Селяни, солдати, інтелігенти, вони думають багато про що по-різному.

До війни Шухов працював у колгоспі, кормил сім’ю (дружину й двох дівчинок). Воював із честю. Після поранення не пішов у медсанбат, повернувся в лад. Після оточення армії біг з полону, вибрався до своїм. Отут його й обвинуватили в зраді: мол, завдання німецької розвідки виконував. Якби не підписав вирок з таким формулюванням, його б розстріляли. Досвід, що не пройшов для Шухова даром: треба дотримувати табірного режиму, поклонятися наглядачеві, не сперечатися з конвоєм. Але при цьому він мало поступався своєю гордістю, совістю, честю. Шухову допомагають його життєва мудрість і практична кмітливість, лукавство й знання, що чого коштує

У табірних умовах виявляється цінність найпростіших матеріальних елементів життя: їжі, одягу, даху над головою. Новим черевикам Івана Денисовича присвячене величезне пояснення. Докладно розповідається про тютюн, про кашу. Їду автор описує докладно. “Не вважаючи сну, лагерник живе для себе тільки ранком десять мінут за сніданком, так за обідом п’ять, так п’ять за вечерею”. Зайва пайка хліба – не просто підтримка для організму, але й засіб незалежності від начальства. Поки ситий і сили ще є для роботи – верб голову не прийде принижуватися й випрошувати. Шухов завжди радий розжитися хлібом, але зберігаючи своє достоїнство. Він запам’ятав слова досвідченого лагерника Куземина: “У таборі от хто гине: хто миски лиже, хто на санчастину сподівається так хто до кума ходить стукати”.

Творчість Солженицина притягає мислячого читача правдивістю, болем за що відбувається й прозорливістю


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

Твір по сюжеті роману “У колі першому”