Твір по романі Диккенса “Дэвид Копперфилд”
З ім’ям Чарльза Диккенса зв’язана ціла епоха в розвитку англійської літератури. Великим поетом називали письменника критики за легкість, з якої він володів словом, фразою, ритмом і образом. Його майстерність багато в чому не уступало майстерності самого Шекспіра. Перетворивши й видозмінивши сам жанр традиційного роману, Диккенс втілив у своїх добутках величезна кількість власних задумів і спостережень. У його Творчості знайшли вираження демократичні симпатії автора й протест проти соціальної несправедливості. У своїх романах письменник
За словами Чернишевського, Диккенс став “захисником нижчих проти вищих, карателем неправди й лицемірства”. А російський письменник А. М. Горький писав: Диккенс залишився для мене письменником, перед яким я шанобливо схиляюся, ця людина изумительно осягла труднейшее мистецтво любові до людей”. Дійсно, вся творчість англійського письменника пронизано ідеєю боротьби за справедливість, твердженням і прославлянням краси, людського достоїнства й працьовитості простої людини. Віра в людину, любов до нього, гаряче співчуття його положенню
Серед добутків великого англійського письменника чимало таких, які можна було б сміло назвати автобиографичними. Хоча герої їх, звичайно ж, не були точною копією самого автора. Одним з таких добутків став роман Диккенса “Дэвид Копперфилд”, головний герой якого, юний Дэвид, бачить несправедливість і бореться з нею, знаходячи все більше число друзів і союзників. У характері Дэвида Копперфилда відразу ж залучає його невичерпна віра в людей, у добро, справедливість. Носіями цього добра стають для хлопчика сім’я його няньки Пегготи й бабуся Бетси Тротвуд. Життєва Історія Дэвида зв’язана в першу чергу з періодом його дорослішання. Він одержував утворення й виховувався в різних людей, кожний з яких застосовував, свої, що різко відрізняються від всі інших, методи виховання
Відчуваючи Їх на собі самому й спостерігаючи за умовами життя своїх друзів і знайомих, юний Копперфилд учився становити власну думку про людей, про життя, про добро й зло, про справедливість, правду й неправду. Ворожість і відразу викликають у хлопчика люди, подібні Криклу, що сам ” нічого не знає, крім мистецтва пороття, і більше неосвічений, чим самий останній учень у його школі”. Ненависний йому й жорстокий, безсердечний Мэрдстон, що вважає дитину тягарем. А от Ветси Тротвуд, незважаючи на зовнішню суворість, викликає в Дэвида тільки теплі почуття. Герой Диккенса бачить у ній втілення добра, справедливості й щиросердечної чистоти
Письменник намагається проаналізувати у своєму добутку причини й джерела моральної недосконалості людей, їхнього морального каліцтва. У романі нам відкриваються покалічені долі деяких героїв, таких як Урия Хип і Стирфорт. Вони – живе підтвердження недосконалості системи утворення. Стирфорт – аристократ, якому було все дозволено ще в школі Крикла.
У житті він поступово перетворюється в теперішнього сноба, що вважає своє походження виправданням самих поганих вчинків. Урия, що одержав утворення в школі для бедних, також нещасливий. Мстивий, жорстокий, низький догідник, він раболіпствує перед усіма, хто займає більше високе положення в суспільстві. Це калічить не тільки особистість героя, але і його життя. Автор “Дэвида Копперфилда” не випадково малює поряд із приємними, добрими образами подібних убогих духом і зіпсованих життям персонажів. Він таким шляхом прагне показати вся недосконалість існуючої в ті часи системи утворення. І для того щоб його думка була більше переконливої, він вкладає власні поняття в міркування дитини. Мир дитинства – самого чистого й незіпсований, ока дитини помічають всі дрібні деталі навколишнього світу, висловлення й міркування дітей – самі безпосередні й правдиві. Нехай навіть іноді вони вбрані в дивні, небагато смішні форми: червоні щоки Пегготи настільки вражають Дэвида, що він дивується, чому їх не клювали птаха замість яблук, а біла-чорно-коричнева особа й порожні очі Мэрдстона – це коротка, але яскрава й точна характеристика жорстокого й грубого героя
В “Дэвиде Копперфилде”, як і в багатьох інших творах Диккенса, важлива роль відведена питанню виховання. Це не випадково, тому що на виховання й утворення, на вдосконалювання цієї системи письменник покладав дуже більші надії. Саме виховання відіграє головну роль у процесі формування особистості. І якщо недосконало й неправильна система виховання – покаліченої буде доля людини, зіпсований і загублений буде його внутрішній мир. І навпаки, правильна система утворення й виховання, заснована на традиціях добра й справедливості, на щирій любові й турботі про підростаюче покоління, дасть суспільству цільних, гідних людей, здатних принести користь країні й людям, що несуть радість і щастя в навколишній їх мир
Письменник Ніколи не переставав вірити в можливість перетворення суспільства мирним шляхом, хоча згодом його погляди стали більше осмислені й глибокими, його висновки й життєва позиція – більше зваженої, значної і ясної
В “Дэвиде Копперфилде” Диккенс ставить і цілком виразно вирішує проблему позитивного героя. Його позитивні герої – прості люди, що пізнали бідність і приниження, що витримали важкі життєві випробування й при цьому оставшиеся людьми – людьми із чистим і відкритим серцем, здатним любити й ненавидіти, здатним відрізнити правду від неправди, щирість від удавання, добро від зла. Їхні добрі серця, їхня чуйність і шляхетність, їхня чесність і оптимізм за всіх часів залучали й будуть залучати симпатії читачів усього миру. Автор свято вірить у силу морального впливу на людей, і тому в нього завжди добро тріумфує над злом. Адже, по глибокому переконанню письменника, у житті все закономерно спрямовується до вічного торжества добра й справедливості
(2 votes, average: 2.50 out of 5)