Твір по поемі М. Ю. Лермонтова “Пісня про купця Калашникова”
Поема М. Ю. Лермонтова “Пісня про купця Калашникова” перейнята духом протесту. Звертання до минулого було обумовлено невдоволенням поета навколишньою дійсністю, пошуками в минулих століттях людей із сильним характером і міцною волею. В “Пісні…” розповідається про улюбленого опричника Івана Грозного, що полюбив Алену Дмитревну – дружину відважного купця Степана Парамоновича Калашникова, і своїми домаганнями кинув тінь на чесне ім’я жінки й неї сім’ї
У цьому добутку автор зштовхнув дві сили – народну правду й
Знеславив сім’ю нашу чесну Злий опричник царський Кирибеевич; А такої образи не стерпеть душі Так не винести серцю молодецькому
“На Річці-москв-ріці при самому царі” збирається він “вийти на опричника”, у кулачному бої “на смерть битися, до останніх сил… за святу правду-матінку”. Рано ранком зібралися “відважні бійці московські” на березі Річки-москв-ріки на кулачний бій, “розгулятися для свята, потішитися”.
Цар приїхав із дружиною, з боярами й опричниками, “оцепили місце у двадцять п’ять сажень, для охотницкого бою, одиночного”. І відбувся бій між молодим царським опричником і “відважним купцем Калашниковим”, у якому купець перемагає безчесного ворога. Відстоюючи правду, честь і “закон Господній”, Степан убив Кирибеевича й із зухвалою сміливістю заявив цареві:
Я вбив його вільної волею, А за що, про що – не скажу тобі, Скажу тільки Богу єдиному Щиросердечна велич, щира людяність чуються в прощальних словах Степана Парамоновича: Поклонитеся від мене Алене Дмитревне, Замовте їй менше засмучуватися, Про мене моїм детушкам не казати
Інакше зображений опричник Кирибеевич. Автор не приховує, що в нього є деякі позитивні якості. Це відважний боєць, відданий паную, людина сильних страстей, здатний на сильну любов. Але при цьому він – самовпевнений і чванливий “буйний молодець”, самозакоханий, звиклий потурати своїм слабостям. Кирибеевич розповів цареві про своє почуття, але при цьому приховав, що Алена Дмитревна “у церкві божией перевінчана” з молодим купцем
СтепуН Калашников – цільна особистість, людина, здатний відстоювати свої принципи. Він би міг поступитися цареві й уникнути смерті, але для нього честь сім’ї дорожче. Стерпеть ганьба він не може, тому й умирає, але при цьому залишається переможцем. Калашников керується народними поданнями про честь, закон і звичай, якими не поступається навіть перед особою смерті. У цьому й укладене його народний початок. І народ пам’ятає й величає відважного героя, співчуває йому, його “безіменна могилка” нікого не залишає байдужим
(1 votes, average: 5.00 out of 5)