Твір на тему “Літній ранок”

Влітку день починається рано. І влітку зовсім неважко рано прокидатися, щоб милуватися світанком. Спочатку небо біліє, потім на ньому розгоряється червона смуга, починають цвірінькати птахи у листі дерев. Небо на світанку ще бліде, ще не таке блакитне, як вдень. Потім з-за обрію визирає та поволі виповзає велике червоне сонце. Воно швидко підіймається уверх. Чим вище воно підіймається, тим вище стає у розмірах. А небо блакитніє на очах, стає яскравішим, сонячні проміні прогрівають його.

Стає світло, як вдень, але по-іншому. Ранкове повітря прозоре,

чисте та свіже. Люди та машини ще не встигли здійняти пил. На вулиці прохолодно, немає ще полуденної літньої спеки та задухи. Якщо такої пори вийти на вулицю, то можна з незвички змерзнути, але потім швидко зігрієшся та отримаєш заряд бадьорості.

Тихо літнього ранку. Ще не піднявся вітер, зелене листя не шарудить. Я люблю літній ранок за те, що це якраз час канікул. Якось вдається досхочу відіспатися і водночас прокинутися рано. Ще в ліжку відкриваєш одне око та дивишся, примружившись, у вікно. А вікно залите сонячним світлом, там видно шматочки неба та зеленого листячка дерев. Радієш, що погода гарна, по-справжньому літня. По стінах бігають сонячні зайчики. Зненацька помічаєш їх та посміхаєшся. Відразу стає добре на душі.

Сонце підіймається все вище. Воно починає припікати. Легкість свіжого літнього ранку поступово переходить у літню спеку.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Твір на тему “Літній ранок”