Тваринний мир у творчості З, А. Єсеніна


1. Провідник з миру туги й зневіри. 2. Замальовки з життя тварин. 3. Відбиття щиросердечного миру звірів. 4. Жорстокий мир людей. 5. Надія на порятунок Людина в сутності є дика жахлива тварина. А. Шопенгауер У добутках С. А. Єсеніна нам представлені барвисті картини природного миру. Це жовтіюча осінь або біла береза, що привітно качає своїми гілками за вікном. Але не менше місце у творчості поета займає й мир тварин Кожний із цього царства має особливі звички й характер і живе у своїй рідній стихії. На які ж якості тварин звертає увагу у своїх добутках поет? Одними їх їх є вірші про собак: “Пісня собаці” і “Собаці Качалова”. Назва обох добутків говорить про те, що ми зустрінемося з образами собак, вірних друзів людини. Тому ліричної герой у вірші “Собаці Качалова” не соромиться звертатися до нього, другові знаменитої людини, зі своїми самими таємними думками. Джим багатьох побачив на своєму шляху, але саме ліричному героєві повинен дати лапу на щастя Дай, Джим, на щастя лапу мені, Таку лапу не видал я сроду. Давай з гобой погавкаємо при місяці На тиху, безшумну погоду. По цих рядках ми розуміємо, що в серце ліричного героя затаївся великий смуток. І вона настільки більша, що не вміщається в ньому. Тоді він шукає того, з ким може поділитися своїм болем. Як такий друг ліричний герой вибирає собаку Вона не може йому відповісти. Імовірно, цього


героєві й не треба. Йому потрібний німий співрозмовник або той, хто за допомогою звуків здатний виразити його й свою тугу: повить при місяці. Цікаво, що ця строфа закінчується тим рядком, який починається. Тобто прохання про те, щоб Джим дав ліричному героєві на щастя лапу облямовує уривок вірша. Отже, людина прагне всією душею розмокнути цей мир туги і як провідник вибирає собаку Качалова. Монолог ліричного героя, що представлений у вірші, показує нам, що життя ставить перед ним дуже складні питання И він за допомогою свого вдячного слухача переконується в тім, що в ній є багато прекрасного й гарного. Тому варто жити на світі й радуватися кожному дню, тим більше коли поруч із тобою такий щирий друг. Але собака не тільки ліричного героя, але й інших гостей Качалова зустрічає привітно. У ній немає ні злості, ні упередження проти людей і незнайомців Можливо, що саме така щирість і залучає ліричного героя. Подібна простота, зустрічається й у нехитрому описі тварини. Джим по-диявольському гарний, але в той же час досить довірливий. Він завжди готовий розцілувати того, хто йому сподобався Саме така простота й чуйність скоряє серце ліричного героя, і він відкриває таємницю того, що гризе його душу. Це образ улюбленої. Можливо, що собака вже бачив її раніше, тому без праці може довідатися. А якщо ні, те їй підкажуть уже знайомі риси смутку й суми. По останній строфі добутку, ми розуміє, що ліричний герой у чомусь винуватий перед своєю дамою серця Тому він сподівається, що Джим зможе їх, якщо не помирити, то хоча б за допомогою своєї щирості й доброзичливості попросити прощення. І вона неодмінно повинна повірити в правдивість поводження собакии каяття самого ліричного героя. Вона прийде, даю тобі поруку. І без мене, у її уставясь погляд, Ти за мене лизни їй ніжно руку За всі, у чому був і не був винуватий. У вірші неважливо, якої породи собака, які має зовнішні ознаки. Важливо інше – її щиросердечний стан, що виражається в довірливості й привітності Саме такі якості й потрібні в цей момент ліричному героєві. Тому він вирішується Джиму розкрити душу й розповісти про свій сум. Адже тільки такий щирий товариш здатний хоч на мить розвіяти його нудьгу й подарувати проміннячко надії, що переконує в тім, що варто жити на цьому світлі. Образи тварин у віршах Єсеніна не тільки є своєрідним оформленням для відбиття внутрішнього миру героя. Вони коштовні для поета як людини, так і у своїх природних проявах. Така “Пісня про собаку”. Вона являє собою правдиву замальовку з життя тварини. У собаки з’явилося семеро гуляють. Вона дуже рада їхньому народженню, тому не відходить на них ні на крок. Мати намагається зробити всі, щоб їм було затишно й тепло. До вечора вона їх пестила, Зачісуючи мовою, И струменів сніжок подталий Під теплим її животом. Але її щастя триває недовго. Мужик палить гуляють И собака знову залишається одна. Вона в черговий раз переконується в тім, що життя досить несправедливе. Поет зміг знайти слова, щоб показати тугу й смуток собаки в той момент, коли вона втратилася своїх дитинчат. Наприклад, навіть місяць здавався їй щеням. При цьому глибокий сум відбився в очах самого собаки. І глухо, як від под] ]>



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Тваринний мир у творчості З, А. Єсеніна

Categories: Твори з української літератури

Links