Жив-Був бідний хлопець. Крім баби-матері, не було у нього нікого – ні братів, ні сестер. Наймитував він у бая. Працював день і ніч, але бай грошей йому не платив, кормил гірше собаки.

Пошкодувала матір сина:

- Бай тебе морить голодом, а ти за цю плату працюєш на нього день і ніч.

«Де вода, там і життя», — так говорить народ. Але якщо вода б'є тебе по плечах, стікає за комір халата й, збиваючи з ніг, несеться назустріч бурхливим потоком, — не радий будеш і воді.

Ярти був ще далеко у поле, коли небо закрила більша чорна хмара. Хлопчик заквапився до будинку. Він щосили поганяв свого старого верблюда, але старий верблюд не вмів скакати, і злива застала

Навесні добре, узимку добре, улітку добре, а восени ще краще.

Восени спадає спека, восени знову розцвітають квіти, восени дозрівають яблука й гранати, виноград і зелений інжир, дозрівають кавуни й золоті дині.

У цей осінній ранок Ярти-Гучний сіл на свого

Коли настала зима й холодні вітри стали носитися над пісками, усе частіше й частіше стали заходити дехканині у стару чайхану на краю аулу. Сміх і жарту лунали там до пізнього вечора. До пізнього вечора вели старі бесіду, підсівши ближче до вогню. Про що тільки не розповідали ці люди, що пройшли сотні доріг за своє довге життя! Яких тільки пісень

Одного разу до батька Ярти-Гулока прийшов гість із далеких країв. Це був його старий друг — знаменитий караван-баши, провідник караванів. Батько Ярти-Гулока розстелив посередині двору свою саму м'яку білу повстину й посадив на неї дорогого гостя.

Гість сказав:

- За довгі роки моїх мандрівок я не нагромадив ні золота,

Жила-Була колись лисичка. Хитрюща! Рилася одного разу лисичка у купі сміття й знайшла колечко від веретена – напрясло. Прехорошеньке!

Віднесла лисичка колечко однієї бабі й покарала їй:

- Спрягти цю штучку до завтра. Сьогодні я біжу у іншу сторону від будинку. А завтра по дорозі назад я колечко заберу.

- Добре! - сказала баба.

Лисичка втекла,

Сонце встає рано, але Ярти-Гучний вставав ще раніше. Він вибігав з кибитки й щоранку слухав, як на сусідньому дворі, за дувалом, дочка сусіда, красуня Бахти-Гюль, розспівує пісні.

Це були веселі пісні, тому що Бахти-Гюль була щаслива, як квітка, а саме ім'я Бахти-Гюль по-туркменски

Одного разу ранком баба намолола ячмінного борошна на ручному млині, замісила тісто на кислому молоці, розвела жаркий вогонь у глиняній грубці-тамдире й спекла три пишні коржі. Вона помазала їх зверху бавовняним маслом, уклала у чашку, чашку зав'язала

Коли у поле зеленіє бавовна, — це радість, а коли він стане білим, — це багатство. Але щоб бавовна стала білою, як гірський сніг, його потрібно поливати. Ось і пішли старий з бабою поливати своє бавовняне поле, а Ярти-Гучний залишився господарювати будинку

Чи Було це або не було — їхав по розпечених від сонця пісках старий. Він їхав на ішаку й вів за собою на приводу верблюда. Старий до світла працював на млині й дуже утомився. Верблюд ніс на собі важкі мішки й теж утомився. Ішак же утомився тому, що на ньому сидів старий.