“Тристан і Ізольда”; композиції, особливості конфлікту


У лицарському романі і його різновиді – лицарської повісті – ми знаходимо в основному відбиття почуттів і інтересів, які становили зміст лицарської лірики, це насамперед тема любові, що розуміє в більш-менш піднесеному стилі. Іншим настільки ж обов’язковим елементом РР є фантастика у двоякому розумінні цього слова – як казкове, не християнське і як все незвичайне виняткове приподнимающее героя над щоденністю життя. Обидві ці форми фантастики звичайно пов’язані з любовною темою покриваються поняттям пригод або авантюр, що трапляються з лицарями, які завжди йдуть на зустріч цим пригодам

Авантюрні подвиги лицарі роблять не заради спільної справи, як деякі герої епічних поем, не в ім’я честі або інтересів роду, заради особистої слави. Ідеальне лицарство мислиться як установа міжнародне й незмінне, за всіх часів однаково Риму, мусульманському сходу й Франції

По стилі й техніці романи різко відрізняється від епосу. У них видне місце займають монологи, у яких аналізуються щиросердечні переживання, живі діалоги, зображення зовнішності діючих осіб, докладний опис обстановки, у якій протікає дія. Кельтське сказання про “Тристане й Ізольду” було відомо у великому кол-ві обробок на фр. мові, але багато хто з них загинули, від інші лише невеликі уривки. Шляхом злиття всіх відомих нам фр. редакції романів про Тристане, а так само


перекладах на друг. мови, виявилося можливим відновити фабулу инедошедшего до нас фр. роману сірий. 12в.

Автор цього роману досить точно відтворив всі подробиці кельтської повісті, зберігши трагічне фарбування, і тільки замінив майже всюди появу кельтських вдач і звичаїв рисами фр. лицарського побуту, із цього матеріалу створив повість, пронизану загальним почуттям і думкою. Успіх роману обумовлений головним чином тієї особливої ситуації, у яку поставлені герої, концепцією їхніх почуттів. У стражданнях, які випробовує Тристан видиме місце займає болісну свідомість безвихідного протиріччя між його пристрастю й моральними підвалинами суспільства, обов’язковими для нього самого

Любов Тристана й Ізольди представляється авторові нещастям, у якому винне любовне зілля. Але разом з тим він не приховує співчуття цієї любові, зображуючи в позитивних тонах тих, хто сприяє їй. І виражаючи явне задоволення із приводу невдач або загибелі ворогів закоханих. Цей мотив служить лише цілям маскування його почуттів, про справжню спрямованість його симпатій чітко говорять худ. образи роману. Не доходячи до відкритого викриття феодально-лицарського ладу з його гнітом і забобонами автор внутрішньо відчував його неправоту й насильство

Образи роману заключающиеся в ньому – прославляння любові, що сильніше смерті й не бажає зважати на встановлену ієрархію, ні із законамицеркви. Об’єктивно містять у собі елементи критики основ цього суспільства. (Готфрид Страсбургский – найбільш значна обробка тексту). Композиція. У лицарських романах композиція звичайно лінійна – події випливають одне за іншим. Тут ланцюг ламається + симетрія епізодів. Кожному епізоду на початку роману відповідає дзеркальне відбиття в більше похмурих тонах: Історія народження Т. – оповідання про смерті; вітрило Морольда (перемога, радість) – вітрило Ізольди (навмисний обман, смерть), отрута Дракона, від якого виліковує И. – рана від отруєної зброї, але И. поруч немає й т. д.

Концепція любові й характер конфлікту. Любов представлена тут як хвороба, що руйнує сила, над якою сила людини не владне (це древнє міфологічне подання). Це суперечить куртуазному розумінню любові. Смерть над нею теж, до речі, теж не владна: з могил виростають два дерева й сплітаються галузями. Конфлікт між боргом і почуттям (прямо трагедія классицистов! Правда, у підручнику це названо не догом, а суспільною мораллю. Судите самі, що вам ближче.): Т. не повинен любити Ізольду, тому що вона дружина його дядька, що його виховував і любить як рідного сина, і довіряє у всьому (у тому числі й у добування Ізольди). А Ізольда теж не повинна любити Т., тому що замужем. Відношення автора до цього конфлікту двоїсте: з однієї сторони він визнає правоту моралі (або боргу), змушуючи Т. мучиться свідомістю провини, з ін. – співчуває їй, зображуючи в позитивних тонах усе, що сприяє цій любові



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


“Тристан і Ізольда”; композиції, особливості конфлікту

Categories: Нові твори

Links