Ти – людина (за віршем В. Симоненка “Ти знаєш, що ти людина?”)

Людина – найбільша цінність світу, вона спроможна змінити світ на краще. Великий людинолюб Василь Симоненко не залишився осторонь теми людини. У його поезіях вона зазвучала з новою силою. Ставлення до людини як до гвинтика, що принижувало людину, її гідність, убивало її творчий дух, – це і змуси­ло написати його вірш “Ти знаєш, що ти людина?”. Поет жив у таку добу, коли зовсім не цінувалася людина, людська індивідуальність. Усе робилося нібито “для держави”, “для світлого майбутнього”, і було не важливо, якою ціною. А держава

складалася з тисяч, мільйонів людей, особистостей, і саме для них вона має працювати, про них дбати і їх цінувати. І самі люди перестали себе поважати, розуміти свою неповторність та швидкоплинність людського життя.

Поезія “Ти знаєш, що ти людина?” починається з риторичних запитань, піс­ля чого поет вмотивовано пояснює смисл і призначення людини на землі, швид­коплинність її життя. Автор твору наголошує на тому, що людина повинна поспішати жити, робити добрі справи, залишаючи по собі слід.

Симоненко доводить, що щастя не лише в матеріальних благах, достатку. Людина має розуміти красу природи, прагнути

жити в гармонії з навколишнім світом і собою. Поет звертається до нас: “Гляди ж, не проспи”. Є люди, які думають, що в них все попереду, не поспішають робити добро іншим.

Кожна людина – цілий світ. Людина замислюється – а чи так я живу? Що треба зробити, аби залишити по собі добру пам’ять? А сьогодні все для тебе, го­ворить поет, отож проживи життя гідно, достойно людини, передай нащадкам те, що дістав ти в спадок від пращурів.

В. Симоненко сміливо ламав стереотипи, оспівуючи не полководців, героїв, керівників, а простих людей, які творять щоденний подвиг. Мільярди людей… усі вони неповторні й несхожі. Вони, як зірки на небі, де кожна горить незвичайним світлом. Він сміливо заявив: “На світі безліч таких, як я. Та я, Їй-Богу один”. З точки зору ліричного героя, людина – це унікальна особистість з не­ повторним внутрішнім світом. Спеціально для неї створений весь світ, і потріб­но скористатися цим даром.

Ця поезія спонукає до роздумів про кожного з нас: які ми є, чи відповідаємо тим критеріям людяності, які утверджує своєю поезією В. Симоненко. Треба гідно прожити життя, лишити добрий слід на землі, бо призначення людини – творити добро, жити відповідно до законів людської моралі.

Сам поет поспішав жити, намагався встигнути все. Не судилось, але того, що залишилось по ньому, цілком достатньо, щоб ми завжди пам’ятали – він був на цій землі.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Ти – людина (за віршем В. Симоненка “Ти знаєш, що ти людина?”)